СЛІД — СЛОВОВЖИВАННЯ

Правильніше: наслідувати кого (що); іти за ким (за чим); іти чиїм слідом (слідом за ким); у слід кому вступати; робити чиїм робом

Правильніше: і сліду не стало чийого; у нікуди пропав хто; загув і слід за ким; як за водою пішов хто; як вода вмила (змила) кого; наче (мов) корова язиком злизала кого; як віл лизнув кого; [щез] як здимів; як димом здимів хто; як лизень злизав кого; наче голка в соломі (в снігу) пропав

Для урізноманітнення мовлення замініть іменник вкраплення на один із варіантів: домішка, слід, струмінь, зернята.

Правильніше: як годиться

Правильніше: я вважаю, що належить (варто, необхідно, потрібно, треба)…

Правильніше: як годиться; як слід

Правильніше: усе як слід; усе гаразд; усе добре

Правильніше: ухопити тропи

Правильніше: чин чином (по чину)

Правильніше: варто

Правильніше: треба (варто, потрібно, необхідно) скасувати захід

Правильніше: тонко прясти

Правильніше: щоб я пропав; щоб я з цього місця не встав; бодай мій слід запав

Правильніше: ніде (нема де) правди діти; ніде (нема де) гріха потаїти; треба (слід) щиро визнати

Правильніше: як нитка за голкою; слід у слід

Правильніше: не до шмиги

Правильніше: встигнеш (поспієш) з козами на торг

Правильніше: не вхопив тропи

Правильніше: у порожній слід прийти (прибігти)

Правильніше: натрапити на слід; знайти слід

Правильніше: треба (слід) зробити

Правильніше: залишити слід

Правильніше: не годен у слід ступити

Правильніше: на закінчення треба (слід) сказати

Правильніше: і чутка пропала; і слід запав

Правильніше: і слід загув

Правильніше: залишити по собі слід

Правильніше: топтати стежку (доріжку) до серця чийогось; топтати слід

Правильніше: довести до пуття

Правильніше: до пуття

Правильніше: без пуття

Правильніше: шнурком; нога за ногою; слід у слід

Правильніше: тикати носа в чужий город

Правильніше: усе гаразд (як слід, добре)

Правильніше: поводитися добре (чемно, пристойно, ґречно, доладно, як слід)

Правильніше: і нігтя не вартий; і в слід не ступить

Перевірте, чи не пропущено кому перед підрядним реченням, приєднаним сполучником (Український правопис. §118 Б п.11).

АЛЕ:

Для урізноманітнення мовлення замініть слід, слідує, якщо мовиться про необхідність, на стилістично кращий варіант: треба.

АЛЕ:

Він залишив на піску свій слід.

Замініть нехарактерну для української мови конструкцію все в порядку на стилістично кращий варіант: все гаразд, все як слід.

 

Правильніше: як слід

Присудкове слово варто (варт) уживається в значенні "доцільно зробити; є рація, сенс". Наприклад, "Розкажи, все нам знати варто" (Андрій Малишко), "Варт іще попрацювати над дисертацією" (з газети).
Інколи, вважає мовознавець Олександр Пономарів, без достатніх доказів відмовляють у праві користування цим словом на позначення умови швидкого здійснення чогось. А ось у наших класиків: "Варто було тільки поглянуть на мене в той вечір, як панна Анеля запрохала мене кататься" (Михайло Коцюбинський), "Каховка поставала перед ним, як біле, веселе місто-ярмарок у пишній зелені, у каруселях, у весняних барвистих райдугах... під які лише варто вступити, як у кишенях тобі вже задзвенять легендарні таврійські червінці" (Олесь Гончар). У таких конструкціях варто синонімічне словам досить, як тільки, тільки-но.
Слід. Часто означає лише рекомендацію, а не рішучу дію. Тому вислів слід обов'язково є неприродним, правильніше треба обов'язково. Помилково вживають слід тоді, коли вказують на умови, що їх потрібно конче виконувати: "Для вступу до університету слід подати заяву і всі згадані далі документи". Тут має бути треба. Характерно відзначити. Зворот хибний. Краще сказати: характерно, що... або слід відзначити. Відігравати значення. Відігравати можна роль, а не значення. Нормативно: мати значення. Також мати характер. "Ці виступи мали (а не носили) стихійний характер".

Порядок і лад — слова-синоніми, надто коли йдеться про хатні, господарські справи чи взагалі справи невеликого гурту людей: «Великий порядок і чистота в хаті й надворі показували, що Сухобрусівни були добрі хазяйки» (І. Нечуй-Левицький); «Дячиха господарювала і всьому лад давала» (Марко Вовчок). Уживається порядок і тоді, коли мовиться про громаду чи суспільство, але в такому разі його звичайно ставлять у множині: «Після татарщини нові порядки на Україні постали» (П. Куліш). Та коли мають на увазі державну або суспільну систему, користуються тільки словом лад.
У щоденному мовленні часто надуживають словом порядок, зводячи до мінімуму широкі виражальні можливості нашої мови. «Приведи в порядок усі папери», замість упорядкуй усі папери, дай лад усім паперам; «Чи у вас усе в порядку?», коли можна краще сказати: «Чи у вас усе як слід?» або «Чи у вас усе гаразд?». Замість «У нашій сім'ї був такий звичний порядок», — краще сказати: «У нашій сім'ї був такий звичай» або «У нашій сім'ї так повелося». Краще сказати: «Йому наказано це адміністративним порядком», — ніж в адміністративному порядку; «Я сказав це порядком пропозиції», а не в порядку пропозиції. Краще сказати не «У його хаті погані порядки», а безладдя (безлад), не підтримувати порядок, а пильнувати ладу.

У повсякденному усному мовленні, ба навіть у художніх творах дієслово мусити витискує останнім часом інші, більш підхожі для того чи іншого випадку дієслова. Кажуть, наприклад: «Я мушу сьогодні прийти до вас поговорити про всяку всячину», — коли тут краще було б сказати: «Я маю сьогодні прийти до вас...» Чому саме так? А тому, що дієслово мусити вказує на крайній ступінь потреби («Татари мусили відступити назад, щоб не замочити капців». — М. Коцюбинський), а яка тут крайня потреба, коли хочуть говорити про всяку всячину! Інша річ, коли йдеться про щось серйозне, поважне, — тоді треба сказати: «Я мушу до вас прийти в одній невідкладній справі».
Так само не на своєму місці стоїть форма дієслова мусити в реченні: «Усі робітники мусять знати правила техніки безпеки», — бо тут теж ідеться не про крайній ступінь потреби, а лише про обов'язок чи бажаність чогось. У таких випадках більше підходять слова належить, годиться, треба та інші або сполука бути повинним, яких і треба вживати: «Усім робітникам належить (годиться, слід, варто, треба) знати правила...»
Якщо такої категоричності потреби чи обов'язку нема, тоді треба користуватись висловом із дієсловом мати: «Підвода мала приїхати до Кам'яного вночі» (І. Нечуй-Левицький); «Ось слухайте, щось маю вам сказать» (Є. Гребінка).

В українській мові є два минулі часи — минулий і давноминулий. Минулий час, не маючи особових закінчень, означає, що дія відбувалася в минулому, колись: я читав цю книжку; давноминулий час, який твориться з форм минулого часу відмінюваного дієслова й допоміжного дієслова бути, означає, що одна минула дія відбулась раніше від другої: я читав був цю книжку, та забув її зміст: «Дознався був владика, що сліпий старець чинить у божому домі одправу, і заборонив» (Марко Вовчок). Цією складеною формою давноминулого часу користуються й тоді, коли треба показати минулу перервану дію: «Лукаш... знаходить вербову сопілку, що був кинув, бере її до рук і йде по білій галяві до берези» (Леся Українка).
На минулий час вказують також частки було, бувало: «А ще, було, як намалює що-небудь та підпише... що це — не кавун, а слива, так тобі точнісінько слива» (Г. Квітка-Основ'яненко); «Дарка часто, було, дивилась понуро, спускала очі в землю» (Леся Українка).
Варто нагадати, що слів було, було б часто вживають у розумінні слід було, слід би було: «Було тобі, моя мати, цих брів не давати, та було тобі, моя мати, щастя й долю дати» (народна пісня); «Та було б не рубати зеленого дуба, та було б не сватати, коли я — нелюба» (народна пісня).

Правильніше: усе гаразд, усе як слід

Правильніше: слід визнати, що ..

Правильніше: Як годиться; як треба; як слід; як має бути

Правильніше: Як годиться; як слід

Правильніше: іти чиїм слідом (слідом за ким); уступати в чиї сліди

Правильніше: по теплому сліду; за гарячим слідом; на гарячому вчинку

Правильніше: іти слідом

Правильніше: вслід; назирці

Правильніше: услід за ким ходити

Правильніше: заплутувати сліди

Правильніше: як водою змило; канути в лету

Правильніше: старим слідом; битим шляхом

Правильніше: і сліду немає

Правильніше: ховати кінці у воду

Правильніше: нема й знаку

Правильніше: іти назирці (назирком); іти, як хвіст за лисицею

Правильніше: крок у крок ступати

Правильніше: і сліду не було; і в заводі немає (не було); і натяку немає (не було); ані знати; і не заснітилося; і спомину (згадки) немає

Правильніше: як вода змила; за водою пішов; запропастився

Правильніше: загортати (затирати) сліди; ховати кінці

Правильніше: гнатися слідком (слідом); на п'яти наступати

Правильніше: без тіні

Правильніше: і сліду не зосталося; і попелу не зосталося

Замініть кальку послідувати на правильний варіант:

наслідувати — повторяти, відтворювати чиї-небудь дії, рухи;

настати, статися, виникнути — наблизитися, розпочатися, трапитися;

піти, поїхати слідом — одержати покарання, постраждати від чого-небудь.

Дієслово плутати використовують у прямому та переносному значенні. У прямому – це «безладно переплітати нитки, волосся», ще кажуть «плутати ногами», тобто ходити повільно, мляво, ледве переступаючи. «Плутає Федір ногами, мов не своїми, а тут ззаду Марина ще хлипа» (Панас Мирний). У переносному – «вносити безладдя, неясність у щось, помилятися, робити не те, що треба; збивати з пантелику, свідомо вводити в оману». Можна плутати поняття, плани, думки, зізнання, слова, деталі, кольори, Петра з Павлом. Бачимо цю лексему й у сталих зворотах: плутати карти – «розладнувати чиїсь плани, наміри, сподівання», плутати сліди – «змінюючи напрям руху, збивати когось з правильного шляху».
Слово путати означає «стягувати ременями, мотузками ноги якоїсь тварини, щоб обмежити її рух». Отже, путати коней, лошат.
Розрізняються семантично й похідні від цих дієслів: поплутати й попутати, поплутаний і попутаний.

Правильніше: слідом за нею

Правильніше: Услід їхати

Правильніше: Слідом за Львовом