СВІЙСЬКА — СЛОВОВЖИВАННЯ

Замініть іменник домашній, якщо мовиться про тварину, на стилістично кращий варіант: свійський. Тварин, які живуть з людиною у хаті, також називають хатніми.

Правильніше: свійська птиця

Про тварин, що живуть при людях, треба казати свійські, тобто приручені: «На цвинтарі поміж бабами та дівчатами дибали чотири свійські журавлі» (Іван Нечуй-Левицький). Отже, свійський – не дикий. А домашній – це той, що стосується дому та людей і речей у ньому: «Іван хоче оповідати про своє життя домашнє» (Михайло Коцюбинський). «Домашнього злодія не встережешся» (прислів'я).

«По двору ходило багато домашньої птиці», — читаємо в одному сучасному оповіданні, де автор не замислився над різницею слів домашній і свійський.
Прикметник домашній означає «той, що живе в домі або стосується дому»: «Домашнього злодія не встережешся» (М. Номис); «Іван хоче оповідати про своє життя домашнє» (М. Коцюбинський), а свійський — «не дикий, приручений»: «Коли нема диких (качок), то з досади і свійських лупить» (О. Стороженко); «На цвинтарі поміж бабами та дівчатами дибали чотири свійські журавлі» (І. Нечуй-Левицький). Миша — дика тварина, але коли вона живе в хаті, її звуть домашньою мишею на відміну від такої ж дикої — польової, що водиться в полі.
Слово свійський буває синонімом слова звичний: «Соломія затулила вуха й заплющила очі. Ця пітьма більш знайома, більш свійська, не так мучила її» (М. Коцюбинський). Інколи ним користуються як відповідником до російського нашенский: «Колись шляхта та свійська старшина в ярмо запрягали» (П. Конура).