САНАТОРІЯМ — СЛОВОВЖИВАННЯ

насморк, біль 1, санаторій, санаторія, клавіш, клавіша, фальш, нежить

Відомо, що українське слово нежить відповідає російському насморк. Але якого ж воно роду? Наче жіночого... Павло Бабенко, автомобіліст з Дарниці.
От і не вгадали. Чоловічого. Тому в реченні, яке ви навели як приклад у своєму листі: «Хворий купував ліки, аби швидше вилікуватися від нежиті», слід виправити на нежитю. Принагідно скажемо, що в нашій мові на відміну від російської слово біль також чоловічого роду: «Чужий біль нікому не болить» (прислів'я). Неправильними є сполучення гостра біль, зубна біль, треба гострий біль, зубний біль.
Інша річ, коли цей іменник позначає білі нитки, тобто є відповідником російському бель. Тоді він буде жіночого роду: «Під вербою над водою Катерина біль білила...» (Словник Бориса Грінченка).
Деякі іменники в літературній мові належать до одного роду, а в розмовній чи діалектній – до іншого: санаторій і санаторія, клавіш і клавіша. Іменник фальш у чоловічому роді чергується з формою жіночого роду: «Фальш у її голосі різав Ярині слух» (Олекса Десняк); «Арсенова душа не виносила брехні й фальші» (Любомир Дмитерко). Хоч категорія чоловічого роду для слова фальш старша за категорію жіночого, проте ця друга витискає з сучасної української мови першу. Якому роду надавати перевагу в цих іменниках, залежить від характеру тексту: ділова мова, пряма мова в художньому творі чи стилізація під народну говірку.
Уроки державної мови (з газети «Хрещатик»)

Чоловічий чи жіночий рід?

«Спогад про неї стискає біллю»; «Я не хочу знов чіпати біллю сповнені серця», — читаємо інколи в сучасній поезії й прозі, де автори забули, що іменник біль в українській мові — чоловічого, а не жіночого роду (пор. у російській мові душевная, зубная боль). Ця помилка трапляється й у публіцистичних виступах, дарма що наша класика й народна мова знали слово біль тільки як іменник чоловічого роду: «Вона чула страшенний біль, страшну втому в цілім тілі» (І. Франко); «Чужий біль нікому не болить» (прислів'я).
Інша річ, коли іменник біль означає білі нитки, тобто є відповідником російському бель. Тоді він буде жіночого роду: «Під вербою над водою Катерина біль білила, із своєю біллю говорила» (Словник Б. Грінченка); «Невинна біль змінилась у гордий пурпур на тій калині, що тебе квітчала» (Леся Українка).
Деякі іменники в літературній мові належать до одного роду, а в розмовній, діалектній — до другого: санаторій і санаторія, клавіш і клавіша. Іменник фальш у чоловічому роді чергується з формою жіночого роду: «Фальш у її голосі різав Ярині слух» (О. Десняк); «А чи нема тут якого фальшу?» (з живих уст); «Арсенова душа не виносила брехні й фальші» (Л. Дмитерко). Хоч категорія чоловічого роду для іменника фальш старіша за категорію жіночого, проте ця друга витискає з сучасної української мови першу.
Якому роду давати перевагу в цих іменниках, залежить від характеру тексту: ділова мова, пряма мова в художньому творі чи стилізація під народну говірку.