САМІЙ — СЛОВОВЖИВАННЯ

Правильніше: В самій сорочці

Перевірте, чи не має бути вжито форму найвищого ступеня порівняння прикметника або прислівника замість форми вищого ступеня.

Замініть нехарактерну для української мови конструкцію саме по собі на стилістично кращий варіант: само собою.

Замініть нехарактерний для української мови вислів той же, той же самий, один і той же самий, коли мовиться про тотожну особу чи предмет, на стилістично кращий варіант: той самий.

Правильніше: того самого дня

В українській мові числівники один, одна, одне (одно), одні мають або кількісне значення: «Багато ж тих корінців – страх як багато. Один, два, три... десять» (Михайло Коцюбинський), – або значення займенників якийсь, котрийсь: «Було колись в одній країні: сумний поет в сумній хатині рядами думи шикував» (Леся Українка). Виступають ці числівники також у ролі іменників, прикметників, прислівників. Однак вони не можуть замінювати займенників самий, сама, саме, самі, як у російській мові: «Он стоял на морозе в одном пиджачке и дрожал от холода». Не відповідають літературній нормі, наприклад, такі фрази: «У мене одні неприємності», «Одні діти сидять у хаті». У них замість одні треба поставити самі.
При підметі, до якого входить складений числівник, що закінчується на один, присудок звичайно має форму однини: «Сорок один студент склав екзамен на відмінно». Форма присудка у множині пов'язана з умовами контексту: 1. Якщо присудок-дієслово вказує на взаємну дію. «Тридцять один делегат обговорили проблему за «круглим столом». 2. Якщо між підметом і присудком є зворот, підрядне речення. «П'ятдесят один фермер, які одержали нинішнього року добрі прибутки, закупили нову техніку». 3. Якщо підмет містить у собі займенник у множині. «Усі ці двадцять один новачок добре зарекомендували себе в колективі».

В українській мові числівники один, одна, одне, одні мають або кількісне значення: «З одного вола двох шкур не деруть» (прислів'я); «Ой одна ж я, одна, як билиночка в полі» (Т. Шевченко) , — або значення займенника якийсь: «В одній долині під горою високий явір зеленів» (Л. Глібов). Але ці числівники не мають значення займенників самий, сама, саме, самі, як у російській мові: «Он выбежал в одном белье». Однак трапляється читати не тільки в сучасних газетних і журнальних статтях, а навіть у художніх творах: «Вона вийшла в одному жакеті», «Одні старі залишилися в селі».
Українська класична література й народне мовлення в таких випадках користувалися здебільшого займенниками самий, сама, саме, самі: «Самий борщ та борщ, без нічого як щодня їсти, то хіба наїсися?» (казка); «Зосталися самі вишкварки» (М. Номис); «Самі діти в хаті сидять, а батьки кудись пішли» (з живих уст). Отож авторам наведених вище двох фраз слід було написати: «Вона вийшла в самому жакеті», — бо фраза з висловом в одному жакеті дає змогу припускати, що жінка носить часом і по два-три жакети; «Самі старі залишилися в селі», бо тут ідеться не про кількість людей, що залишилися в селі, а про їхній вік.

Правильніше: Це само собою зрозуміло

Правильніше: Сам факт дій

Правильніше: на своїй (на власній) шкурі випробувати (відчути)

Правильніше: провадити (вести, правити, тягти) так і далі (в тім самім дусі); виводити далі ту саму нитку; співати й далі тієї ж (тієї самої)

Правильніше: аж до чого; до самого (самої, самих)

Перевірте, чи не пропущено кому перед відповідним зворотом (Правопис. §118 А) п.16).

Замініть канцеляризм подібним чином на стилістично кращий варіант: подібно, так само.

Замініть для урізноманітнення конструкцію один на один, якщо мовиться перебування на самоті, без свідків, на стилістично кращий варіант: сам на сам.

Замініть конструкції разом з тим, у той же час на стилістично кращий варіант: водночас, заразом, саме тоді.

АЛЕ:

Він прийшов разом з тим хлопцем.

Замініть нехарактерну для української мови вставну конструкцію таким чином на стилістично кращий варіант: отже (як підсумок), отож; а у функції обставини на варіант: так, у такий спосіб, таким способом, таким робом (як саме).

Замініть скалькований канцеляризм у свою чергу на стилістично кращий варіант: так само, також, і собі, зі свого боку.

АЛЕ:

Бабуся стала у свою чергу, ту, що за пенсією.

Замініть нехарактерну для української мови конструкцію там же, коли мовиться про аналогічність, подібність місця, на стилістично кращий варіант: там само.

Замініть нехарактерну для української мови конструкцію так же, коли мовиться про аналогічність, подібність, на стилістично кращий варіант: так само.

Замініть нехарактерний для української мови канцеляризм тим самим на стилістично кращий варіант: у такий спосіб.

Замініть конструкцію у цей же час на стилістично кращий варіант: водночас, саме зараз.

 

Правильніше: так само

Правильніше: само собою

Правильніше: найкраще

Правильніше: найголовніше

Найкращий – найвищий ступінь порівняння якісного прикметника гарний (а також добрий, хороший). Його утворюють від форми вищого ступеня цього прикметника за допомогою префікса най-. Така форма дуже поширена в літературній мові – найсумлінніший, найбільший; зрідка вона може підсилюватися вживанням часток що і як (у ролі префікса) – щонайсумлінніший, якнайбільший. «...Питає дика рожа: «Чи я хороша?» А ясень їй киває в верховітті: «Найкраща в світі!» (Леся Українка). Але в усному мовленні часто сполучають форму найвищого ступеня прикметника зі словом самий (самий найкращий), що є стилістично небажаним. Уживається також словосполучення, яке виражає найвищий ступінь ознаки і складається з слова самий плюс звичайний прикметник (самий веселий, самий щирий). Це знову-таки порушення літературної норми.
Таким чином, фраза «Стрельченко – самий найкращий студент на курсі» неправильна. Лексема самий у ній зайва.

Правильніше: так само

Особовий займенник я, стоячи в знахідному відмінку з прийменником про, може мати два значення: «Вони говорили про мене», тобто мовилося про мою особу, і «Про мене, що вони там собі говорять», цебто мені байдуже, однаково, про що там ідеться.
Цей займенник та присвійні мій, твій, його, її, наш, ваш, їхній часто стоять у знахідному відмінку з прийменником на, відповідаючи російським прислівникам по-моему, по-нашему. «А на мене, – кажу, – то я б із малою дитиною розмовляла» (Марко Вовчок), «Не вийде, пане ляше, на ваше» (приказка).
Варто запам'ятати оригінальний український вислів із прийменником на та означальним займенником самий у знахідному відмінку – на саму згадку, на саму думку: «Сухі губи в Маланки стиснулись од болю на саму згадку» (Михайло Коцюбинський), – замість якого іноді помилково пишуть: при одній думці, при одній згадці. Означальний займенник усе, поставлений у місцевому відмінку, з прийменником по становить образний вислів по всьому, рівнозначний зворотам кінець усьому, з усім покінчено: «А тепер уже по всьому. Тепер я спокійна» (Іван Франко).

Правильніше: сам на сам, наодинці

Потрібно бути дуже уважними, користуючись різними словосполученнями, що їх учені вважають найважливішою частиною нашого мовного процесу. Часто припускаються помилок (про що вже згадувалося в "Уроках..."), поєднуючи прислівники більш або менш з формою вищого ступеня, замість із звичайним прикметником. Отож: більш лагідний, більш важливий, менш цінний, а не більш лагідніший, більш важливіший, менш цінніший. Не можна слідом за російською мовою застосовувати для вираження найвищого ступеня порівняння слова самий. Не самий близький, самий дорогий, самий небезпечний, а найближчий, найдорожчий, найнебезпечніший.
Російський вислів лучшие люди українською перекладається не кращі, а найкращі люди, высшая мера наказания – найвища міра покарання, высшая аттестационная комиссия – найвища атестаційна комісія. Вищий ступінь порівняння прикметників у російській мові часом виражають не прикметником, а прислівником: "Брат моложе меня". По-українському: "Брат молодший від мене (за мене, ніж я)". Неправильно: "Брат молодший мене", "Брат молодше мене".

1. Так, до того, настільки чи такий
Часто чуємо: «Чому ти так знервований?», «Я сьогодні так стомлена», «Напередодні екзаменів учителі були так заклопотані». Чи правильні ці фрази? З погляду сучасної української літературної мови треба вживати не так знервований, а такий знервований, не так стомлена, а така стомлена, не так заклопотані, а такі заклопотані.
У деяких випадках займенником такий доцільно замінювати й словосполучення до того та прислівник настільки. Не до того (настільки) ревнивий, а такий ревнивий, не до того (настільки) поганий, а такий поганий. «Вистава була до того нецікавою, що глядачі стали виходити із зали» (з газети). Тут замість до того слід поставити такою.
2. Подібний чи такий?
У нас повелося усно й на письмі не тільки використовувати прикметника подібний у розумінні «схожий із чимось чи кимось», а й ототожнювати його з висловом такий самий. Навіть більше: цей прикметник майже витиснув з ужитку займенник такий. «Я не проти подібної літератури»; «На подібну літературу є попит», – часто чуємо. Важко уявити собі критика, що стояв би за подібну, а не оригінальну літературу. Навряд чи є попит і в читачів на неї. То чому б не написати: «На такі видання є великий попит»? Вчувається і певна значеннєва відмінність між висловами подібні помилки й такі помилки.
Мабуть, слід було б, як радив Борис Антоненко-Давидович, залишити за прикметником подібний тільки його синонім схожий: «Вона була так подібна до тієї, що загинула на фронті» (Дмитро Ткач). Коли ж ідеться не про схожість, тоді треба послуговуватися займенником такий: «Христі вперше доводилося бачити таке диво» (Панас Мирний).
3. Так – наприклад
Слово так часто виступає в ролі стверджувальної частки. Якщо безпосередньо після нього йде речення, яке розкриває його конкретний зміст, то так відокремлюємо комою. Напр.: «Так, так, те все було» (Леся Українка). Ця частка може бути на початку речення, котре є ілюстрацією до попередніх міркувань. У такому разі вживається в значенні «наприклад», «а саме», після неї теж ставимо кому.

Правильніше: якраз

Правильніше: раз якраз

Правильніше: а саме

Декому здається, що каменяр, подібно до робітника, який зветься по-російському каменщик, будує кам'яниці, цебто кам'яні будинки. Мабуть, саме тому в одній газетній статті читаємо: «Будинки споруджують колективи будівельників — і землекопи, і каменярі, і слюсарі, і арматурники». Правду сказано: на місці спорудження будинку землекопи копатимуть котлован, матимуть чимало роботи арматурники, не байдикуватимуть і слюсарі; от тільки каменярам не буде там чого робити, бо вони або лупають чи довбають скелі, прокладаючи в горах дорогу, як то в відомому вірші І. Франка «Каменярі» («На шляху поступу ми лиш каменярі»), або добувають у каменярнях чи каменоломнях будівельний матеріал із каменю («Будівельний матеріал здобувається по надземних каменярнях». — Словник за редакцією А. Кримського).
А ті робітники, що складають із будівельного каміння, яке приготували каменярі, або з цегли стіни будинку, звуться мулярі («Під вітром муляр мур виводить». — В. Сосюра). Їх і треба було вписати до колективу будівельників, що споруджують будинок.

Вищий ступінь якісних прикметників творять, як відомо, додаванням до основи чи кореня звичайного ступеня прикметника суфікса -іш- або -ш-: червоний — червоніший, довгий — довший; найвищий ступінь порівняння твориться з вищого ступеня прикметника додаванням до нього префікса най-: червоніший — найчервоніший, довший — найдовший.
Є ще й складена форма вищого ступеня прикметників, що твориться додаванням до звичайного ступеня слова більш: витриманий — більш витриманий, — і найвищого ступеня, складеного з слова найбільш і звичайного ступеня: найбільш витриманий.
Хоч ці форми ступенювання прикметників — проста й складена — є ніби паралельні, проте українська художня література й жива народна мова давали перевагу, за деякими винятками, простій: «Їй-бо, взяла б оцю спідницю, якби ж трошки довша була» (з живих уст); «І були вони, всі ті таланти рідного люду, ті найулюбленіші діти свого смутного краю, як і цеє вбоге й забите дівча, — люди з найбідніших бідні, з найтемніших темні, були наймитами в чужих людей і пасинками долі» (С. Васильченко).
Однак на сторінках газет, а часто й у науковій літературі вдаються до складеної форми ступенювання: «Цей спосіб — більш зручний для практичного застосування», — читаємо в журналі; «Самі передові райони області ще не закінчили збирання врожаю», — читаємо в газеті; «Найбільш цікавим був виступ акробатів», — чуємо в доповіді; «Передова частина української інтелігенції намагалася зробити українську літературу більш дійовою і активною», — бачимо в дисертації. Але куди природніше звучить по-українському: «спосіб зручніший», «найпередовіші райони», «найцікавішим був виступ акробатів», «зробити українську літературу дійовішою й активнішою».
Складеної форми ступенювання вживають здебільшого тоді, коли вона стосується дієприкметника. Наприклад: випробувати — випробуваний — більш (найбільш) випробуваний. Ця форма буває потрібна й тоді, коли порівнюють не іменник з іменником через прикметник вищого ступеня, а — прикметник із прикметником: «Він — більш хитрий, як розумний». У такому разі слово більш відповідає російському скорее: «Он — скорее хитрый, чем умный». Допоміжне слово найбільш часто не так порівнює, як відзначає вагу або роль прикметника в фразі, відповідаючи якоюсь мірою російському главным образом: «Це є найбільш характерні ознаки нашого часу».
Слово самий як допоміжне для творення найвищого ступеня порівняння часом трапляється в класичній літературі: «Перед рундуком стояв уже трояк самих кращих поштових коней» (Панас Мирний). Однак уживати цієї форми не варто, щоб не плутати слово самий із подібним щодо звукового складу словом самий, яке означає «один тільки»: «Ми вже так вихарчувалися, що їмо самий хліб і цибулю» (І. Нечуй-Левицький). Поєднуючись часто з прислівником тільки, слово самий підкреслює винятковість: «У нашій області — самі тільки передові райони, тому й область звуть передовою».
Якщо треба надати щонайбільшої міри певній ознаці, то до найвищого ступеня порівняння додають частки що- або як-: «Він — щонайстарший над усіма» (Г. Квітка-Основ'яненко); «Данилові довелося лише думати про якнайскорішу реалізацію свого плану» (І. Ле).
Вищий ступінь порівняння прикметників звичайно вимагає після себе прийменників від, за, над, проти з відповідними відмінками або сполучників як, ніж: «Страх — більший від переполоху» (М. Номис); «Це буде мій твір, може, кращий за ті, які ви читали» (М. Коцюбинський); «У дружбі він свої чуття гартує, у нім сильніше «наше» над «моє» (І. Муратов); «У нашім раї на землі нічого кращого немає, як тая мати молодая з своїм дитяточком малим» (Т. Шевченко); «Повітря в горах — дуже прозоре, отже, й видимість тут стала набагато краща, ніж на рівнині» (О. Гончар).
Проте в поточному мовленні часом доводиться спостерігати відступи від цього правила, коли, аби утворити вищий ступінь прикметника, вдаються до прислівникової форми з родовим відмінком слова: «У зайця задні ноги довше передніх»; «Він розумніше свого брата». Ці відступи — помилкові. Треба казати: «задні ноги — довші, ніж (як або за) передні», «довші проти передніх», «розумніший за (від або проти) свого брата», «розумніший, ніж (як) його брат»

У нас повелося в усній і письмовій мові не тільки вживати прикметника подібний у значенні «схожий із чимось чи кимось», а й ототожнювати його з висловом такий самий; ба навіть більше: прикметник подібний майже витиснув з ужитку займенник такий: «Подібні вчинки недобре характеризують людину»; «Подібних прикладів можна навести ще багато». Інколи це призводить до того, що двозначність безоглядно вживаного прикметника породжує непорозуміння. Візьмімо фразу: «На подібні видання є великий попит», — про що в ній говориться? Чи про те; що покупець вибирає схожі видання, чи йому до вподоби видання такого ґатунку? То чому не написати: «На такі видання є великий попит»? Так само вчувається певна значеннєва різниця між висловами подібні помилки й такі помилки.
Мабуть, слід було б залишити за прикметником подібний тільки значення «схожий»: «Вона була так подібна до тієї, що загинула на фронті» (Д. Ткач); коли йдеться не про схожість, тоді треба користуватися займенником такий («Христі вперше доводилося бачити таке диво». — Панас Мирний).

Правильніше: незабаром

Правильніше: (активний, складний, розумний)
найактивніший (найскладнiший, найрозумніший)

Правильніше: саме собою
Саме собою нічого не зробиться.

Правильніше: найголовніше

Правильніше: найважливіше

Правильніше: а саме

Правильніше: саме
саме так
Саме ця обставина стала нам на перешкоді.
Саме так, а не інакше.

Правильніше: На саму думку про те

Правильніше: Сама собою

Правильніше: Як найшвидше доїхати до вокзалу?

Правильніше: Саме тому

Правильніше: Так і трактується

Правильніше: Також не сказала

Правильніше: Самою своєю суттю; у самій своїй суті

Правильніше: Так само

Правильніше: А саме

Правильніше: А саме

Правильніше: Промовець підкреслював, що так само незрозумілим є розкол

Правильніше: Саме тоді їхали селом

Правильніше: Узаконити саме в церкві

Правильніше: Те саме можна сказати

Правильніше: Той самий

Правильніше: У тому самому числі журналу

Правильніше: Те саме

Правильніше: Тією самою мовою

Правильніше: Висохла — сама шкіра

Правильніше: Сам лише Городоцький керамічний чого вартий!

Правильніше: Та сама вартість

Правильніше: Подарували найкращі квіти

Правильніше: Ремонтую все

Правильніше: Її відповідь заслуговує найвищої оцінки

Правильніше: Він найкращий учень

Правильніше: Найстародавніший, найдавніший

Правильніше: Щира (чиста, сама) правда