РІЧКА — СЛОВОВЖИВАННЯ

Правильніше: дуже забруднена річка

Правильніше: річка замерзла

Правильніше: річка креветок

Декому здається, що різниця між словами ріка і річка полягає в розмірі позначуваних об'єктів. Мовляв, велику називають рікою, а малу – річкою. Насправді це не так. Російському река відповідає українське річка. Незалежно від того, яка вона завдовжки і завширшки. «Під горою лисніла, як блакитна емаль, широка річка» (Петро Панч). Від цього іменника походить і прикметник річковий. А коли треба вживати слово ріка? Коли вдаємося до врочистого стилю, щоб передати піднесений настрій або тон поважності чи статечності, як це бачимо в перекладі Миколи Зерова з Овідія: «Ріки текли молоком, струменіли скрізь нектаром ріки».
Річище й русло. Слова, що виступають синонімами і в прямому, і в переносному розуміннях. Порівняймо використання їх у значенні «заглиблення в грунті, по якому текла або тече вода»: «Шевченко ішов навпростець, вгадуючи річище» (Зінаїда Тулуб), «Дніпро затопив усі протоки й старі русла» (Юрій Яновський). Так само це й «напрям, шлях розвитку»: «Наша література, наше мистецтво течуть правильним річищем і дадуть вицвіт нечуваної сили й краси» (Максим Рильський).
Шкода лише, що останнім часом засоби масової інформації іменника річище майже не вживають, усюди чуємо й читаємо тільки русло з неправильним наголосом на першому складі: «Розмову перевели в інше русло» і под. А треба навпаки – віддавати перевагу саме річищу як оригінальному витворові української мови.

Дехто помилково думає, що різниця між словами ріка й річка полягає в розмірі позначуваних об'єктів: велика зватиметься рікою, мала — річкою. Насправді це не так. Українським відповідником до російського слова река є річка: «Під горою лисніла, як блакитна емаль, широка річка» (П. Панч). Від цього іменника походить і прикметник річковий: «Слобода наша над самою лукою річковою на п'яти горах стоїть крейдяних» (Марко Вовчок).
Маленька річка називається невелика (невеличка) річка («Тече річка невеличка з вишневого саду». — Народна пісня), річенька, річечка («Ой річенько, голубонько! Як хвилечки твої, пробігли дні щасливії і радощі мої!» — Л. Глібов).
А коли треба казати слово ріка? Це слово, вживане зрідка в українській мові, лишається для врочистого стилю, коли хочуть висловити своє піднесення або передати тон поважності чи статечності, як це бачимо в перекладі М. Зерова з Овідія: «Ріки текли молоком, струменіли скрізь нектаром ріки», — або в романі Григорія Тютюнника: «...воїн потер рукою щемлячі очі над тихою пустельною рікою».

Правильніше: Дуже забруднена річка

Правильніше: за водою; за течією; уплин за водою; долі річкою (водою); доліріч; наниз (униз) річкою

Правильніше: угору річкою; горіріч; проти води (течії)

Правильніше: віднога

Правильніше: наниз пливти (плисти); за водою пливти (плисти)

Правильніше: мілина; обмілина

Правильніше: на те щука в річці, щоб карась не дрімав; на те й муха на світі, щоб ліниві вдень не спали

Правильніше: на те в церкві кілочки, щоб шапки вішати; на те коваль кліщі держить, щоб у руки не попекло

Правильніше: Річку занапащає

Правильніше: На березі річки