РОБІТНИЧЕ — СЛОВОВЖИВАННЯ

Перевірте вживання:

робітничий — той, що стосується робітника;

і робочий — той, що стосується роботи.

Також перевірте, чи не треба тут вжити іменник робітник.

ТИПОВА ПОМИЛКА:

Робоча партія Курдистану. — Робітнича партія Курдистану.

Це найдосвідченіший робочий на заводі.  — Це найдосвідченіший робітник на заводі.

Перевірте вживання:

робочий — той, що стосується роботи;

і робітничий — той, що стосується робітника.

ТИПОВА ПОМИЛКА:

Робітничий стаж. — Робочий стаж.

Робітничий день. — Робочий день.

Правильніше: працівник

Правильніше: робітнича сила

Правильніше: працівники готелю

Робітничий — від робітник — означає: «той, що складається з робітників» (робітничий клас); «належить їм» (робітничий прапор); «властивий робітникам» (робітничий характер); «призначений для робітників» (робітничий клуб) та ін. «Мене вже давно тягло поучителювати в робітничих центрах». (С. Васильченко.)

У дні світової потали
Тут Опір знамена підняв.
Свої робітничі квартали,
Париже, навіки прослав!
(М. Рильський.)

«Ми знаємо безліч робітничих династій, багатьох учених, чиї сини і дочки самі стали великими вченими». (З газети.)
Робочий — від робота. Робочий одяг, бо це одяг для роботи, а не одяг робітника; так само робочий час, робочий план, робоча гіпотеза. «Відійшовши від вікна і знов-таки не поспішаючи, Каргат витягнув з чемодана свіжу сорочку, галстук, робочий піджак, приладдя для гоління». (Ю. Шовкопляс.) «Специфіка різних галузей промисловості вимагає різних видів робочого одягу, найбільш зручного і практичного в роботі». «Для високої продуктивності праці механізаторів велике значення має організація їх робочого дня». (З журналу.)

О, тиха пристане робочого стола,
Де ще на якорях дрімають вірні рими,
Де мислі щоглами підносяться стрункими,
Струмують образи, як понадводна мла!
(М. Рильський.)

Робочий ще може означати «працьовитий, роботящий». « …Не та вже наша Катря, що була. І спокійна, і привітна, і робоча, та не та». (Марко Вовчок.) «А все ж вони дівчата як слід: хорошого, чесного роду, робочі, слухняні». (Панас Мирний.)
Словосполучення робоча людина вживають щодо того, хто живе з своєї праці, тобто це словосполучення виражає соціальну характеристику особи чи групи людей.
Робочий вживається також у значенні «той, що використовується у корисній роботі (робоча поверхня чогось, робоча частина ножа)»; «такий, що забезпечує дію, функціонування чогось, приводить у рух механізм або його частину». «Семиметрове робоче колесо турбіни, розташоване всередині статора, з'єднане довжелезним валом з генератором електроенергії». (В. Собко.)
Робочі руки, робоча сила переносно означають «робітники». «Після того як ксьондз здобув йому [Бжеському] робочу силу і гроші під невеличкий процент, він цілком поклався на комерційні й господарські здібності пана пробоща». (З. Тулуб.)
Помилково часом уживають словосполучення «робоча їдальня», «робочий гуртожиток», «робочий клуб», треба: робітнича їдальня, робітничий гуртожиток, робітничий клуб, бо їдальня, гуртожиток, клуб — для робітників, а не для роботи. Треба говорити: робітнича слава, гордість, честь, бо це слава, гордість, честь робітника.

Робітник — це людина, яка працює на промисловому підприємстві. «Робітник біля верстата заплющив очі, зосереджений». (О. Довженко.) «В цей час коридором пройшов робітник у засмальцьованій кепці і фуфайці». «Був це звичайний робітник, слюсар із харківських майстерень». (Григорій Тютюнник.)
У XIX ст. слово робітник широко вживалося у значенні «наймит», «людина праці», найчастіше — стосовно людей, зайнятих у сільському господарстві, а також взагалі у значенні «трудівник» (слово робітник мало тоді наголос на другому складі — «робітник», про що переконливо свідчить не тільки «Словарь української мови» Б. Грінченка, а й приклади з поезії та інші джерела). Порівн.: «Семен помолився до неба, загорнувсь у свитку і заснув твердим сном натрудженого робітника»; «Всі мали його за чесного чоловіка та доброго робітника». (М. Коцюбинський.) У значенні «трудівник» слово робітник зрідка вживається і в наш час. Проте з розвитком лексичного складу української літературної мови» уточненням місця кожного слова в лексичній системі слово робітник дедалі рідше виступає в цих значеннях» міцніше закріплюючись як назва людини фізичної праці» зайнятої у промисловому виробництві.
У сучасній мові слово робітник означає соціальне становище людини» рід занять; його також уживають на позначення відповідного класу суспільства. Порівн.: «На зборах виступали робітники, службовці, інженерно-технічні працівники заводу»; «Овочевій базі терміново потрібні робітники-вантажники».
Слово працівник означає того, хто працює, незалежно від сфери його діяльності. Наприклад: «Працівники заповідника мали що показати нашій екскурсії». (Іван Ле.) «Він вважався здібним працівником, який знає і любить свою справу». (М. Руденко.)
Отже» слово працівник має ширше» більш загальне значення» ніж робітник: кожного робітника заводу можна назвати працівником, але не кожний працівник є робітником.
Порушенням норми» що вже усталилася в останні десятиліття» є вживання ряду словосполучень із словом робітник замість працівник (як це було ще в 20-ті роки): торговельний робітник, газетний робітник, науковий робітник (треба: торговельний працівник, газетний працівник, науковий працівник).
Між іншим» деякі лексеми можуть сполучатися і з словом робітник, і з словом працівник, але значення цих словосполучень різне: кваліфікований робітник — кваліфікований працівник; робітник порту — працівник порту. В наведених словосполученнях слово працівник ужите в ширшому, більш загальному значенні: про робітника можна сказати» що він кваліфікований працівник, а про службовця не можна сказати, що він кваліфікований робітник.
Робітник сцени — це особа, яка встановлює і міняє декорації; працівник сцени — це член творчого колективу театру: актор, режисер тощо.
Слово працівник у певних сполученнях може означати також діяча в якійсь галузі. Наприклад, газетний працівник, торговельний працівник. «Працюючи над «Аероградом» у Москві, я багато уваги і часу приділяв громадській роботі, яку любив. Я був головою Всесоюзної творчої секції працівників кіно. Я організував у Москві Будинок кіно і налагодив його роботу». (О. Довженко.)
Людину, яка займається науковою діяльністю, називають науковцем, науковим працівником. «Товариші, — сказав Сагайда, як перед аудиторією, — ви прослухали коротку інформацію наукового працівника, дослідника проблем війни, гвардії старшого лейтенанта Брянського». (О. Гончар.)
Словосполучення науковий співробітник — офіційна назва посади, її здебільшого вживають разом з назвою закладу, в якому науковець працює. Порівн.: «Іван Дмитрович Борзенко — науковий співробітник Інституту автоматики Національної Академії наук України» (але «Іван Дмитрович Борзенко — науковий працівник»). «Колектив наукових співробітників музею готується до проведення в листопаді наукової сесії». (З газети.) «Євгенія Григорівна працювала науковим співробітником в Інституті генетики». (О. Довженко.) Без назви установи це словосполучення вживається тільки на означення певного наукового звання: «старший (молодший) науковий співробітник».
Слід вважати стилістично невдалим речення типу: «В Україні тепер працюють тисячі наукових співробітників». (З газети.) У цьому разі треба: наукових працівників. Але природними є словосполучення: газетний працівник і співробітник (працівник) районної газети «Перемога», співробітник (працівник) редакції журналу.
Отже, робітник — це людина, яка працює на промисловому підприємстві, створюючи матеріальні цінності; робітник означає рід занять, соціальне становище; працівник — це більш загальне поняття: той, хто працює у будь-якій галузі.

Часом плутають ці схожі за будовою прикметники і кажуть чи пишуть робочий гуртожиток, робочий клуб, робоча їдальня замість робітничий гуртожиток, робітничий клуб, робітнича їдальня. Щоб не припускатися таких помилок, маємо пам'ятати, що робочий походить від іменника робота й означає «пов'язаний із процесом або часом праці», а робітничий – від робітник, робітники. Отже, робочий план, бо це план для роботи, так само робочий одяг, робочий стіл, робоча гіпотеза. Робочий має також значення «який використовується у роботі» (робоча поверхня верстата, робоча частина ножа); «який забезпечує дію, функціонування чогось, приводить у рух що-небудь (про механізм та його частини)». Наприклад: «На його плечі лягло найбільш складне і відповідальне завдання: відлити робочі колеса і статори для турбін» (Вадим Собко).
Робочі руки, робоча сила – це переносно робітники. Словосполучення робоча людина вживають щодо того, хто живе зі своєї праці, тобто цей вислів виражає соціальну характеристику особи або групи осіб.
Треба говорити робітнича гордість, слава, честь, бо це гордість, слава, честь робітника. Обслуга-обслуговування
«У селі погана поштова обслуга», – пише газета. Одразу впадає в очі помилкове використання слова обслуга, яке має інше значення, ніж те, що йому надав автор публікації. Обслуга – це не дія, що задовольняє чиїсь потреби, а група людей, призначених виконувати певну роботу, здебільшого у військовій справі. «Гармату викотили на платформу, а обслуга зайняла теплушку» (Василь Козаченко). Російські відповідники цього слова – расчёт, прислуга. Коли треба передати дію, спрямовану на виконання якогось завдання, тоді слід удаватися до слів обслуговування або обслужування.

Який зміст вкладають у кожне з цих понять?
Робітник – той, хто працює на промисловому підприємстві, створюючи матеріальні цінності; у давні часи – також наймит. У сучасній мові слово робітник означає й соціальне становище людини, рід занять; його уживають на позначення відповідного класу суспільства. Молодий робітник, робітники й селяни.
Працівник – який трудиться, незалежно від сфери його діяльності. Це слово має ширше значення, ніж робітник. Кожного робітника заводу чи фабрики можна назвати працівником, але не кожен працівник є робітником. Порушення норми – вживання ряду словосполучень з іменником робітник замість працівник (як це було в 20-ті роки): торговельний робітник, газетний робітник, науковий робітник (треба торговельний працівник, газетний працівник, науковий працівник). До речі, деякі лексеми можуть поєднуватися і з словом робітник, і з словом працівник, однак значення цих сполучень різне: кваліфікований робітник – кваліфікований працівник, робітник порту – працівник порту. Тут працівник виступає як загальніше поняття. Про робітника можна сказати, що він кваліфікований працівник, а от службовця не назвеш кваліфікованим робітником. Робітник сцени – людина, яка встановлює і міняє декорації, а працівник сцени – це член творчого колективу театру: актор, режисер тощо.
Той, хто займається науковою діяльністю, – науковець, науковий працівник. Що ж до словосполучення науковий співробітник, то воно передає офіційну назву посади, яка переважно вживається разом із найменуванням закладу, в котрому науковець працює. Науковий співробітник Інституту автоматики НАН України. Без назви установи це словосполучення використовують тільки для означення певного звання: старший (молодший) науковий співробітник.
Слід вважати невдалим речення типу: «На Захід виїжджають тисячі наукових співробітників» (з газети). Треба наукових працівників. Але природними є словосполучення: газетний працівник і співробітник редакції районної (міської тощо) газети, співробітник (працівник) редакції журналу.

Зрідка трапляються помилки, коли плутають ці схожі за будовою прикметники й пишуть: «Восьмигодинний робітничий день» (замість — робочий день); «Робочий натовп не втихомирювався» (замість — робітничий натовп).
Прикметник робочий походить від іменника робота й означає «пов'язаний із процесом або часом праці»: «Забіжиш до Марусі у робочу часину» (Марко Вовчок); «Клопоти робочого дня вернули йому енерґію» (М. Коцюбинський). Цей прикметник означає ще «працьовитий, роботящий»: «Робоча, як бджола» (М. Номис); «Дівка тиха, робоча» (Панас Мирний).
Прикметник робітничий походить від іменника робітник і означає «пов'язаний із робітником, належний робітникові»: «На мітинґ зібралась юрба робітнича» (М. Бажан); «Ото й почне розповідати про місто, про завод, про життя робітниче» (Д. Головко).
Трапляються випадки, коли обидва ці прикметники вживаються з одним іменником, залежно від того поняття, що ми надаємо їм: можна сказати робітничий одяг — цебто те вбрання, яке звичайно носять робітники, характерне для робітників, і робочий одяг — убрання, що ним користуються тільки під час роботи.

Правильніше: робітник, робітний

Правильніше: Робітнича їдальня

Правильніше: Науковий працівник