РЕШТА — СЛОВОВЖИВАННЯ

В українській мові  для позначення дії рекомендовано уникати скалькованих віддієслівних іменників жіночого роду. Замініть іменник здача на один із варіантів:

здавання — загальна дія;

складання — проходження вступних або випускних випробувань;

решта — лишок грошей, що повертається при розрахункові;

або перебудуйте речення, використавши дієслово: здавати(ся).

Правильніше: Решту цукру продав

Правильніше: залишки; решта; рештки

Правильніше: решта учасників

Правильніше: решта

Прикметник останній означає «той або такий, далі від якого вже нема іншого; кінцевий». Це антонім до слова перший, відповідає російському последний. «Останній екзамен вступниця складає вісімнадцятого серпня» (з газети). «Велелюбний отче, невже оце твоє останнє слово?» (Леся Українка).
Однак його часом уживають у значенні остальной, яке відтворюється українськими інший, решта. Наприклад, «Члени журі ще залишилися, а всі останні розійшлися» (з газети). Безперечно, тут варто було б поставити всі інші (решта). Пантеличить слово останній у фразі, взятій з радіопередачі: «Міліціонери Каліхевич, Майоренко та Онищук кинулися наздоганяти порушників, але останній посковзнувся на мокрій дорозі й упав». Незрозуміло, хто впав – останній з переслідувачів чи хтось з утікачів? У такому разі краще сказати замість останній – третій або повторити слово Онищук.
Російський прикметник остальные перекладається українською мовою інші, решта. Приміром: «Двое останутся, а остальные пусть уходят» – «Двоє залишаться, а інші (всі інші) хай ідуть (а решта хай іде)». Інші папери не потрібні, не був схожий на решту хлопців, решту пунктів викреслити, одні читають, інші збирають марки.

Правильніше: решта

Дієслово-присудок звичайно узгоджується в числі з підметом речення: якщо підмет стоїть в однині, то й дієслово-присудок також виступає в однині («Посадила стара мати три ясені в полі». — Т. Шевченко); а множина підмета зумовлює й множину дієслова-присудка («На чужину з України брати розійшлися». — Т. Шевченко).
Проте бувають випадки, коли дієслово-присудок стоїть в іншому числі, ніж підмет: «Був собі дід та баба» (казка). Здавалось би, що за наявності в цьому реченні двох підметів — дід та баба — дієслово-присудок слід було б поставити в множині, але якщо дієслово-присудок стоїть перед двома або кількома підметами, а перший підмет стоїть в однині, то й дієслово стоятиме теж в однині: «Був собі котик та півник» (казка).
Дієслово-присудок виступає в однині також тоді, коли підмет має при собі додаток, що становить із підметом одну підметову групу речення й пов'язується з ним прийменником з: «Гарматний відгомін з першим громом мішався раз у раз в одних розкатів жмут» (М. Бажан).
Дієслово-присудок буде в однині й тоді, коли за підмет правлять збірні слова — більшість, меншість, частина, ряд, кілька, багато, чимало, група, низка, решта, половина та інші, поєднані з залежними від них іменниками (прикметниками) в родовому відмінку: «Більшість присутніх пристала на цю пропозицію»; «Кілька відер води бухнуло на вогонь» (М. Коцюбинський).
Якщо підмет складається з числівника два, три, чотири й іменника, а в реченні мовиться про спільну дію, дієслово-присудок слід ставити в однині: «Летить чотири утиці» (Б. Грінченко); «На полу лежало три чоловіки» (Панас Мирний). Якщо в реченні треба підкреслити, що особи, які складають підмет із числівником, діють кожна окремо, дієслово-присудок годиться ставити в множині: «Не вертаються три брати, по світу блукають» (Т. Шевченко).
Якщо підметом є складений числівник, де останнє слово — один, дієслово-присудок може стояти в однині в чоловічому роді або в безособовій формі на -ло: «31 солдат вийшов з оточення», «Вийшло з оточення 31 солдат». Якщо перед таким підметом є означення в множині (усі, наші й под.), присудок має форму множини: «Усі двадцять один учасник конкурсу вийшли на змагання».

«Більша частина присутніх пішла додому, а останні залишились на нараду»; «Дійсні члени залишились, а всі останні вийшли». В обох цих фразах слово останні виступає недоречно.
Прикметник останній означає «той або такий, далі від якого вже нема іншого»: «Поки зберемо, то й останнє здеремо» (М. Номис); «Велелюбний отче, невже оце твоє останнє слово?» (Леся Українка). Такого змісту нема в двох наведених на початку фразах, а через те там треба було поставити слово решта або інші: «решта лишилась на нараду», «всі інші вийшли».
Не до речі стоїть слово останній і в такій фразі, взятій з одного сучасного оповідання: «Петров, Амбуладзе й Сокирко наздоганяли втікачів, але останній спіткнувся й упав». Тут це слово пантеличить читача: хто це впав — останній із переслідувачів чи хтось з утікачів? У таких випадках краще сказати замість останній слово третій або повторити прізвище — Сокирко.

Правильніше: інші, решта

Правильніше: решта

Правильніше: Решта складалася

Правильніше: Решта

Правильніше: візьміть решту

Зрештою, прислівник. Після всього; нарешті, врешті-решт. Виступає в значенні сполучника проте, а також вставного слова. «Зрештою Андрій не витерпів» (Степан Васильченко); «Дарина з другої світлиці прислухається, як пересварюються брати, й сумно радіє, що зрештою поміж ними не буде щоденної ворожнечі» (Михайло Стельмах); « – Ну гаразд. Тобі, зрештою, видніш» (Андрій Головко).
З рештою, іменник з прийменником. «Врізався він з рештою своїх незамайківців у середину поляків» (Олександр Довженко); «З рештою членів бригади Герасим Петрович обходився так само просто, по-товариському» (Олекса Гуреїв).

Правильніше: Для решти