ПРОСТИЛО — СЛОВОВЖИВАННЯ

Правильніше: пробачити

Правильніше: голим (простим) оком; на голе око

Правильніше: як кортить, то й бог простить

Правильніше: і слід загув

Правильніше: пробачте (вибачте, вибачайте, простіть, даруйте) на [цьому, цім] слові; перепрошую на слові; не вам (не при вас) кажучи; не при хаті згадуючи; шануючи слухи ваші; без сорому казка

Українське дієслово простити вживається у розумінні «відпустити комусь гріхи; помилувати когось; рідше – вибачити комусь» і змістово пов'язується з такими іменниками, як прощення, проща (де маємо закономірне чергування звуків ст – щ): «Прости і помилуй нас, Боже!», «Господь простить», «Ганні здалося, ніби в голосі його вже звучить прохання помилувати, простити, але ні прощати, ні забувати щось вона не збирається» (Вадим Собко).
У російській мові є схожі за вимовою слова простыть і простить, які виступають з різними значеннями: простыть – застудитися; простить, прощать – простити, вибачити. Якщо хтось із українців каже: «Я простив (простила), вже підскочила температура», то ця людина втратила здатність відчувати слово, глуха до мови. Треба: «Я застудився (застудилася)».

Хтось ненароком вас штовхнув у громадському транспорті чи на вулиці й каже: «Я вибачаюся». Але частка -ся в дієслові означає себе, отже, виходить, людина вибачає саму себе, хоча вважає, що завинила перед вами. Тому потрібно казати і писати: вибачте (пробачте, даруйте, простіть) мені або я перепрошую.
Так само недоречні звороти треба вибачитися, не забудьте вибачитися; краще вжити треба попросити вибачення, не забудьте перепросити.