ПРОЗОВА — СЛОВОВЖИВАННЯ

Обидва прикметники утворені від одного іменника — проза, який вживається в двох значеннях: прямому — «невіршована література, на відміну від поезії»; переносному — «буденне, нудне, одноманітне в житті».
Раніше в обох значеннях вживався прикметник прозаїчний. Наприклад: «Реаліст у кращому розумінні цього слова, Франко в своїх прозаїчних творах любить спинятись на двох темах…». «Вранці, ще лежачи в ліжку, він слухав жінчині сни, прозаїчні, скучні, як дійсність». (М. Коцюбинський.) «Я навіть і прозаїчні романи та повісті в скількох частинах рідко люблю»; «Перекладені вони [пісні] на нашу мову не з єгипетського первотвору, звичайно, а з наукового німецького перекладу… причому з прозаїчноі форми повернені в віршовану». (Леся Українка.)
Останнім часом слова прозаїчний і прозовий почали розрізняти семантично. У переносному значенні («буденне, одноманітне, безбарвне в житті»), як і раніше, вживають прозаїчний. «У б и й б а т ь к о: Яке ж це питання, що так полонило вас? Я р ч у к: Дуже прозаїчне: я не маю де ночувати». (І. Микитенко.) «В моїй уяві якось не вкладалося, що поет може працювати на такій прозаїчній посаді, як секретар сектора». (О. Донченко.) «Чи професія бадейщика здалась йому надто прозаїчною, чи якимсь іншим ходом думка його пішла, тільки замислив він стати висотним муляром». (І. Волошин.)
У значенні «такий, що належить або властивий прозі як роду літератури» вживають дедалі частіше слово прозовий, а не прозаїчний. «Кілька відрізків мовлення, щільно пов'язаних змістом і об'єднаних однією ритмічною тенденцією, можна умовно назвати прозовою строфою. На письмі вона часто збігається з абзацом». «Геніальна українська поетеса Леся Українка створила багато художніх речей неминущої цінності — ліричних віршів, поем, творів драматичних і прозових». (З журналу.) «Питання про ритміку прозової мови я майже не торкався досі, а це — дуже важливий елемент, що його перекладачеві ніяк не можна ігнорувати». (М. Рильський.)
Тому тепер сприймається як ненормативне вживання слова прозаїчний у такому, наприклад, реченні: «Роман в Іспанії — найпоширеніша прозаїчна форма, найбільш придатна для дослідження пекучих проблем дійсності, відображення їх у свідомості народу». (З журналу.)

Чи є різниця у вживанні цих прикметників?
Обидва утворені від іменника проза, що виступає в значеннях: прямому – «мовлення, не організоване ритмічно, не віршоване», «невіршована література, на відміну від поезії»; в переносному – «буденне, нудне, одноманітне в житті».
Донедавна в усіх значеннях використовували прозаїчний. Проте останнім часом слова прозовий і прозаїчний стали розрізняти семантично. Переносно, як і раніше, вживають прозаїчний. «Цей прозаїчний Рябов зіпсував йому всю промову» (Олександр Довженко), «В моїй уяві якось не вкладалося, що поет може працювати на такій прозаїчній посаді, як секретар сектора» (Олесь Донченко). А от у розумінні «властивий прозі як роду літератури» чимраз частіше послуговуються лексемою прозовий, а не прозаїчний. «Геніальна українська поетеса Леся Українка створила багато художніх речей неминущої вартості – ліричних віршів, поем, творів драматичних і прозових» (з журналу).