ПРИЧИННЕ — СЛОВОВЖИВАННЯ

Замініть прикметник причинний, якщо мовиться про причину, на стилістично кращий варіант: причиновий.

АЛЕ:

причинний — божевільний.

То дівчина ходить, Й сама не зна (бо причинна), Що такеє робить (Тарас Шевченко).

Слово причинний в українській мові завжди вживалося в двох значеннях. У минулому столітті воно було поширене (у формі субстантивованого прикметника) як відповідник до слова «божевільний».

Не русалонька блукає:
То дівчина ходить,
Й сама не зна (бо причинна),
Що такеє робить.
(Т. Шевченко.)

М а р у с я (до божевільного):
Причинний, ще нещасніший, ніж я,
Але не дуже, бо сама я хутко
Зроблюся божевільна, як і ти.
(В. Самійленко.)

Тепер слово причинний на позначення психічно хворої людини вживається рідко. «Як тільки хвилина дозвілля випаде мені, так я ходжу, як причинний, ходжу, міркую, планую». (О. Кундзич.)
Друге значення слова причинний — «той, що виражає причину, зумовлений причиною». «Пізнання причини і наслідків відбувається в процесі практики суспільного життя. Для історика дуже важливо знати, що розкриття причинних зв'язків означає глибоке вивчення і узагальнення відповідних фактів і явищ». (З журналу.) «Причинний зв'язок явищ — це, інакше кажучи, зв'язок причини і наслідку». (З підручника.)
Проте останнім часом починає вимальовуватися тенденція в другому значенні вживати не причинний, а причиновий. Наприклад: причиновий зв'язок (у філософії, у синтаксисі). Це явище вже відбито в ряді словників, проте вживання слова причинний у значенні «той, що виражає причину, зумовлений причиною» на сьогодні ще дуже поширене.

Правильніше: Причиновий сполучник у реченні