ПОЧАЛИ — СЛОВОВЖИВАННЯ

Правильніше: із ворон почали, а на сороки перевели; починай, іванку, зранку

Правильніше: із ворон почали, а на сороки перевели

АЛЕ:

Ці вміння стали нам у пригоді.

Правильніше: Люди кинулися тікати

Правильніше: Полетіли стріли

Замініть скальковане дієслово задіювати на стилістично кращий варіант: пустити в дію, урухомлювати; почати діяти.

Правильніше: полуда на очі впала

Правильніше: хворий почав (став) поправлятися (видужувати, одужувати)

Правильніше: стати до праці (до роботи); узятися до праці (до роботи); почати (розпочати) роботу (працю); заходитися коло роботи

Правильніше: почати (розпочати) обговорення (розгляд); заходитися обговорювати

Правильніше: піти в танець

Правильніше: сісти на свого коника

Правильніше: зрушити камінь з місця

Правильніше: взятися за перо

Правильніше: затягнути ремінці

Правильніше: випростати (розправити) плечі

Правильніше: вилізти з дрантя

Правильніше: піти по нишпорках

Правильніше: ні за що зачепити

Правильніше: завести сварку (зваду); зайти в сварку (в зваду); зачати (почати, узяти) сваритися

Правильніше: завів своє; почав правити (провадити, торочити) своє

Правильніше: почати жити по-новому

Правильніше: корчі взяли; взяло (почало) корчити; забився в корчах

Правильніше: почнімо з того, що…; спочатку; передусім; насамперед

Правильніше: почати здалека

Часто на письмі й в усному мовленні, наголошував Борис Антоненко-Давидович, надуживають словом почати (починати). «Одержавши цю звістку, Галя почала плакати»; «Почувши це, він почав сміятися», – хоч назване дієслово має далеко вужчу сферу вживання, ніж його відповідники в російській мові начать (начинать), де цілком природно звучать фрази: «Получив это известие, Галя начала плакать»; «Услышав это, он начал смеяться».
В українській класичній літературі й фольклорі дієслово почати виступає тоді, коли мовиться про початок якоїсь дії. «Якщо почав орать, так у сопілку не грать» (Матвій Номис); «А Настя вже шістнадцятий рочок починає» (Марко Вовчок). Коли у фразі нема наголошення про початок конкретної дії, а йдеться про дію взагалі чи про перехід від одної дії до другої, тоді наша класика і фольклор використовували слово стати: «Стала вона до діброви учащати» (Марко Вовчок); «Ждала, ждала козаченька та й плакати стала» (народна пісня); «Ой став козак цар-зілля копати, стала над ним зозуля кувати» (народна пісня).

Часто на письмі й в усному мовленні надуживають дієсловом почати (починати): «Одержавши цю звістку, Галя почала плакати»; «Почувши це, він почав сміятися», — хоч це дієслово має далеко вужчу сферу вживання, ніж відповідні слова в російській мові начать (начинать), де цілком природно звучать фрази: «Получив это известие, Галя начала плакать»; «Услышав это, он начал смеяться». В українській класичній літературі й фольклорі дієслово почати виступає тоді, коли мовиться про початок якоїсь дії: «Коли почав орать, так у сопілку не грать» (М. Номис); «А Настя вже шістнадцятий рочок починає» (Марко Вовчок). Коли в фразі нема наголошення про початок дії, а мовиться про якусь дію взагалі чи про перехід від одної дії до другої, тоді наша класика й фольклор уживали дієслова стати: «Стала вона до діброви учащати» (Марко Вовчок); «Ждала, ждала козаченька та й плакати стала» (народна пісня); «Ой став козак цар-зілля копати, стала над ним зозуля кувати» (народна пісня).