ПОТРЕБУЮ — СЛОВОВЖИВАННЯ

Правильніше: це багато візьме (відбере, забере) часу; на це багато піде часу

Правильніше: візьме багато часу

Правильніше: потребувати

Правильніше: дає сам собі раду

Правильніше: говорить сам за себе

Правильніше: потребувати чогось

Перевірте відмінок слова, залежного від дієслова потребувати, яке керує іменником у родовому (кого, чого), а не місцевому (в комусь, в чомусь) відмінку.

Означає «мати в чомусь потребу». «Взимку лісові мешканці особливо потребують людської допомоги». «Немає сфери діяльності, яка б не потребувала ділових людей і яку б вони не оновлювали, не поліпшували, не піднімали на вищий рівень». (З газети.) «Стоїмо на тому рубежі, коли планета, цей чудовий корабель людства, потребує захисту… І для цього хочу жити. Скільки житиму, кожне діло моє, кожен крок буде проти бомби». (О. Гончар.) «Коли судно стоїть на березі, його треба оточити любов'ю і увагою, веселістю, легкими піснями і достойними людьми. Корабель на березі, як і хвора людина, потребує нашої безмежної вибачливості й терпіння. Уявити треба його нудьгу і потяг до здоров'я, тоскне завивання вітру в оголених ребрах — шпантах, легенький рип дерева в риштованні, цілу гаму звуків: сосни, дуба, бука, негній-дерева». (Ю. Яновський.) «Веслувати не треба було. Човен, підхоплений течією, не потребував додаткової сили». (М. Трублаїні.) «Сліпий дзеркала не потребує». (Нар. творчість.) «Не завмирало слово Шевченкове, міцне коріння пустило воно в серцях і свідомості народів… Сміливо воно переходило державні кордони, переходило без віз, бо правда народна їх не потребує». (П. Федченко.) «Вона ж, Світлана Кирилівна, затримається у сестри… на невизначений час, бо стан здоров'я сестри потребує постійного, повсякчасного догляду». (В. Козаченко.)

А н н а.
як потребує жінка молода
поради й захисту в ворожім світі.
(Леся Українка.)

«— Ні, дякую. Не потребую ваших послуг, — холодно відповів Бондаренко». (А. Головко.) «Видужати. Стати знову бадьорим і міцним, не потребувати щохвилинної допомоги, не лежати нерухомим обрубком». (З. Тулуб.) «Нічого так не потребує молодий письменник, як слова заохочення». (О. Донченко.)
Часом замість потребувати неправильно вживають вимагати (див. вище). Така заміна спотворює думку. Порівн.: «Учень не вимагав допомоги» і «Учень не потребував допомоги». Перше речення означає, що учень не звертався по допомогу, не наполягав на тому, щоб йому допомогли. Друге означає, що учень не мав будь-якої потреби в допомозі. Думки різні.

Вимагати означає «в категоричній формі ставити перед кимось якусь вимогу», «добиватися чогось». «Ми категорично вимагаємо звільнити з-під арешту Кузнецова». «Туга по Тесленкові перекипіла в серці у гнів, що владно вимагав дії». (А. Головко.) Слово вимагати можна вживати в переносному розумінні, персоніфікуючи речі, явища, поняття. «Лишилось тільки ще спакуватись… Се було одно з тих незчисленних «треба», які мене так утомили і не давали спати. Дарма, чи те «треба» мале, чи велике — вагу те має, що кожен раз воно вимагає уваги, що не я їм, а воно мною уже керує». (М. Коцюбинський.)
Вимагати в цьому значенні може керувати інфінітивом, віддієслівним іменником (наприклад: вимагаємо — чого? — звільнити, звільнення) або вживатися із сполучником щоб і дієсловом в особовій чи безособовій формі (щоб звільнив, щоб звільнили, щоб звільнено було).
Крім того, вимагати означає ще «зумовлювати щось», «бажати, очікувати якихось дій від когось або чогось, вияву якихось якостей» (вимагати — ч о г о? або ч о г о в і д к о г о? ч о г о?). «Хлопець умів добре мастити букси й висів над колесом вагона, коли того вимагав обов'язок, але тут, в оцій урочистій, незвичайній обстановці, він розгубився». (О. Донченко.)
Слово вимагати інколи неправильно вживають замість потребувати. Буває, що у контексті замість дієслова в доконаному виді, безпідставно вживають слово потребувати (з наголосом на е), якого в українській мові не існує. В такому разі має виступати слово зажадати (порівн.: «Випускник інституту вимагав іншого призначення на роботу» — недоконаний вид; «Випускник інституту зажадав іншого призначення на роботу» — доконаний вид.)

Перше з цих слів означає «категорично ставити перед кимось якусь вимогу». Наприклад: «Понад сто козаків з куреня отамана Лубенка, озброєні, вимагають звільнити сотника Горобця» (Олександр Корнійчук). Застосовується воно і переносно, персоніфікуючи речі, явища, поняття. Тоді може керувати інфінітивом, віддієслівним іменником (вимагають – чого? – звільнити, звільнення) або вживається зі сполучником щоб та дієсловом в особовій чи безособовій формі (щоб звільнив, щоб звільнили, щоб було звільнено).
Вимагати – це і змушувати робити саме так; зумовлювати щось; очікувати вияву якихось якостей (від кого? чого?). «Шкода й віддати такого скакуна, але що ж робити, коли того вимагають обставини...» (Олесь Донченко).
Потребувати – відчувати нестачу чогось, необхідність у кому-, чому-небудь, певних умов для розвитку, здійснення тощо. Потребувати вивчення, потребувати зусиль, потребувати коштів, потребувати спокою, потребувати втручання, потребувати уваги.
Замість цього дієслова іноді неправильно вживають вимагати. Така заміна спотворює зміст. Порівняймо: «Практикант не вимагав допомоги» і «Практикант не потребував допомоги». У першій фразі наголошується, що практикант не звертався по допомогу, не наполягав на тому, аби її подали. У другій – зазначається: він не мав будь-якої потреби в допомозі. Як бачимо, думки різні.
Буває також, що в контексті замість дієслова в доконаному виді використовують слово потребувати (з наголосом на е), якого в українській мові не існує. У цьому разі треба вдаватися до лексеми зажадати. Знову порівняймо: «Затриманий вимагав адвоката» – недоконаний вид; «Затриманий зажадав адвоката» – доконаний вид.
Вимагають у нас і живі, й неживі предмети. «Земля (вода, посівна кампанія, праця, відпочинок, материнство, проблема) вимагає уваги (або ж турботи)». Слово потребувати мовби випало через інтелектуальні полудрабки користувачів. Так само ліньки ледь переінакшити фразу: «треба уважно ставитися до...», «дбати про...». Тільки вслухайтеся: «Вівці вимагають турботи», «гуси вимагають...» Ну, ті хоч бекати чи гелготати вміють. А як тоді, до прикладу, може «вимагати» безсловесна риба?

Хоч як це дивно, а деякі наші довідники й періодичні видання помилково користуються прикметником нужденний, гадаючи, що він відповідає російському нуждающийся, й пишуть: «нужденні члени сім'ї», «нужденна дружина» тощо.
Український прикметник нужденний має інше значення; він не є синонімом слів злиденний, бідний і більше підходить за значенням до слів жалюгідний, виснажений, зморений: «Розважає душу вбогу нужденне серденько» (П. Куліш); «В його лице нужденне, сухе, поморщене» (І. Нечуй-Левицький); «Худоба нужденна, миршава, та й то рідко в котрого ґазди й є» (І. Франко).
До російських висловів нуждающиеся члены семьи, нуждающаяся жена українськими відповідниками будуть: члени сім'ї (або родини), що потребують допомоги, або бідні члени сім'ї; дружина, що потребує допомоги, бідна дружина, дружина, що (яка) має потребу в чомусь, дружина, якій треба допомогти.

Правильніше: Суворо потребує об'єктивного врахування

Правильніше: Усе це потребує внесення змін до закону

Правильніше: Члени сім'ї, що потребують допомоги