ПОСВІДКА — СЛОВОВЖИВАННЯ

Правильніше: посвідка; пред'ява

Перевірте вживання іменника вид і в разі потреби замініть:

різновид — окремий вид якої-небудь загальної категорії, типу, явища;

краєвид — місцевість, що відкривається перед очима;

посвідка — документ;

вигляд, образ, подоба, постать, постава — про зовнішність, обриси особи, силует;

плани, наміри — про щось задумане.

АЛЕ:

футбол — це вид спорту

доконаний, недоконаний вид дієслова

біологічний вид 

Посвідчення. Одне із значень — «офіційний документ, який щось засвідчує». Його синонім — посвідка. «Механізатори склали екзамен і одержали посвідчення». (З газети.) «Моряк глянув на посвідчення з червоним штампом Генерального штабу». (С. Голованівський.) «В кишені лежала новенька книжечка офіцерського посвідчення…». (Л. Первомайський.) «З наказу Цимбалюка він [Ридванський] дістає в гітлерівській управі чисті бланки з німецькими печатками, посвідки для підпільників». (Ю. Бедзик.)
Якщо слово посвідчення вжите без вказівки на те, що саме воно засвідчує, і контекст не дає ніяких уточнень, то йдеться про особисте посвідчення, тобто про документ, в якому засвідчується особа. «[Підпільники] мало й пошепки розмовляли, лишали старому доручення, старій — паспорти й посвідчення, які вона ховала в швацькій машині». «— Одну секунду, — заявляє комендант, не опускаючи револьвер, — або ви мені негайно покажете ваше посвідчення, або я стріляю вам у перенісся». (Ю. Яновський.) «І от уже чути: виписують у фабкомі нові, уперше заведені на фабриці особисті посвідки. До урочистого вручення тих посвідок готується вся фабрика». (В. Козаченко.)
Неправильно, коли мова йде про документ, який засвідчує особу, вживати паралельно з посвідченням і посвідкою ще свідоцтво.
Коли йдеться про документ, що засвідчує якісь біографічні дані особи або її стан — фізичний, сімейний, вживається слово свідоцтво (свідоцтво про народження, свідоцтво про освіту, медичне свідоцтво). Свідоцтво про одержання спеціальності дасть право випускникові знайти роботу». (З газети.) «Принесене, нарешті, свідоцтво про закінчення школи батько завів у рамку й повісив на стіні». (Петро Панч.) «…Школу скінчив у селі. А покажи-но, Петрусю, своє свідоцтво». (І. Франко.) «Разом з атестатом зрілості випускники шкіл одержували свідоцтво про набуту спеціальність». (З журналу.) «В Марка сяяли очі. — Та ні, мамо, не сердьтеся, я ж вам покажу, — з радістю квапився хлопець. — Це ось свідоцтво, що я закінчив дев'ятий клас на «відмінно», а це похвальна грамота за гарну успішність». (П. Козланюк.).
Свідчення означає «показання свідків» (на суді), «твердження очевидців». «Ми таки підемо туди й розповімо все, що знаємо. Нехай перевірять наші свідчення». (Ю. Смолич.) «Від одного чеха, що полоненим працював під час окупації на заводі, добули дані. Перед смертю надиктував своє свідчення на магнітофонну плівку і справжні імена героїв назвав». (О. Гончар.) «— Правду мовити, — звернувся він [учитель] до Івана Семеновича, — ім'я його [дипломата] мені невідоме. Проте це цілком реальна людина, записана в кількох свідченнях сучасників. Був він запорізьким козаком, родом із нашої місцевості». (Ю. Яновський.)
Свідчення означає також «факт, річ, обставину, які підтверджують щось». «Більшу частину свого життя він [Д. Яворницький] перебував у подорожах, постійно шукаючи свідчення героїчного минулого, колишньої слави запорозької». «Історія зберегла чимало яскравих свідчень великої любові народу до свого співця [Т. Г. Шевченка]». (З журналу.) «В своїх книгах Гончар дав багато яскравих художніх свідчень для розуміння сучасного народного характеру в його невпинному русі і розвитку». (Л. Новиченко.) «Поезія А. Малишка — свідчення великої духовної культури і самобутнього засвоєння нев'янучих надбань класики вітчизняної — і не тільки вітчизняної». (З газети.)
Поширена стилістична помилка полягає в тому, що слово свідоцтво вживають замість свідчення. «У ставленні Франка до Щедріна ми бачимо ще одне свідоцтво ідейної спорідненості української і російської демократії». (З газети.) «Макар заступництво матері сприймав як свідоцтво його непогрішності і правоти».
В останніх двох реченнях мало б бути слово свідчення.

Правильніше: командіровочне відрядження
перебувати у відрядженні
закордонне відрядження
відрядна посвідка

Правильніше: Посвідка про відрядження; відрядна посвідка