ПОРІВНЮВАТИ — СЛОВОВЖИВАННЯ
ЗМІСТ
співставляти факти
Правильніше:
зіставляти (порівнювати) факти; проводити паралель
Мова – не калька: словник української мови
співставляти
Правильніше:
зіставляти; порівнювати
Мова – не калька: словник української мови
співвідносити
Правильніше:
зіставляти; порівнювати
Мова – не калька: словник української мови
робити порівняння
Правильніше:
порівнювати
Мова – не калька: словник української мови
проводити паралелі
Правильніше:
порівнювати; зіставляти; уподібнювати
Мова – не калька: словник української мови
зіставляти
Правильніше:
порівнювати
Мова – не калька: словник української мови
звіряти
Правильніше:
зіставляти; порівнювати
Мова – не калька: словник української мови
Порі́внювати
Зіставляти, щоб встановити подібність чи відмінність. «Ще тоді, порівнюючи життя панів та мужиків, він глибоко пересвідчився, що бог не дав долі мужикам, що для мужиків нема щастя на землі». (М. Коцюбинський.)
Порівнювати вживають ще в значенні «образно уподібнювати». «Поет [І. Франко] порівнював себе з муляром, що кладе цеглини до стін нової будови». (З журналу.) «Микола Васильович стільки витрачає води на вмивання, що мимоволі порівнює самого себе з якоюсь водяною птицею». (М. Трублаїні.)
У першому значенні інколи вживають слово співставляти коли йдеться про зіставлення контрастних понять, речей. «Визначальною особливістю полтавських квіткових килимів є багатий і живописний колорит. Як відомо, колорит визначається забарвленням узору і поєднанням його з фоном. На Полтавщині любили співставляти білий, жовтий, синій, зелений… кольори узорів з золотисто-жовтим, чорним, рідше голубим, темно-синім і сірим фоном». (З журналу.)
Проте в сучасній літературній мові вживання слова співставляти не вважається правомірним, і словники його не рекомендують. Залежно від контексту слід вживати дієслова зіставляти (див. вище) або порівнювати.
Порівнювати вживають ще в значенні «образно уподібнювати». «Поет [І. Франко] порівнював себе з муляром, що кладе цеглини до стін нової будови». (З журналу.) «Микола Васильович стільки витрачає води на вмивання, що мимоволі порівнює самого себе з якоюсь водяною птицею». (М. Трублаїні.)
У першому значенні інколи вживають слово співставляти коли йдеться про зіставлення контрастних понять, речей. «Визначальною особливістю полтавських квіткових килимів є багатий і живописний колорит. Як відомо, колорит визначається забарвленням узору і поєднанням його з фоном. На Полтавщині любили співставляти білий, жовтий, синій, зелений… кольори узорів з золотисто-жовтим, чорним, рідше голубим, темно-синім і сірим фоном». (З журналу.)
Проте в сучасній літературній мові вживання слова співставляти не вважається правомірним, і словники його не рекомендують. Залежно від контексту слід вживати дієслова зіставляти (див. вище) або порівнювати.
порівнювати, зіставляти, сопоставлять, співставляти
У 11-томному академічному та й інших словниках я не побачив дієслова співставляти. Як це розуміти?
А так, що його нема в нашій літературній мові. Люди, котрі користуються калькою з російської співставляти (від сопоставлять), роблять помилку. Бо є давні українські відповідники зіставляти й порівнювати, що передають те саме поняття. Синонімічність цих дієслів сприяла закріпленню в них однакової сполучуваності. Звичайно вони керують прийменниково-відмінковою формою з плюс орудний відмінок. Наприклад: «По суті справи грип сьогодні можна порівняти хіба що з легеневою чумою середніх віків» (Юрій Щербак), «Надто дужі були враження минулої ночі, коли зіставити їх з подіями попереднього дня» (Юрій Смолич).
Колись лексему порівнювати поєднували здебільшого з родовим відмінком іменників та прийменником до. Про це свідчать твори Панаса Мирного, Лесі Українки, Михайла Коцюбинського. Переважало таке керування й у мові 20 – 30 років ХХ ст. Так, у Юрія Яновського читаємо: «Дубка порівняти до шхуни». Сучасній мовній практиці воно не властиве.
А так, що його нема в нашій літературній мові. Люди, котрі користуються калькою з російської співставляти (від сопоставлять), роблять помилку. Бо є давні українські відповідники зіставляти й порівнювати, що передають те саме поняття. Синонімічність цих дієслів сприяла закріпленню в них однакової сполучуваності. Звичайно вони керують прийменниково-відмінковою формою з плюс орудний відмінок. Наприклад: «По суті справи грип сьогодні можна порівняти хіба що з легеневою чумою середніх віків» (Юрій Щербак), «Надто дужі були враження минулої ночі, коли зіставити їх з подіями попереднього дня» (Юрій Смолич).
Колись лексему порівнювати поєднували здебільшого з родовим відмінком іменників та прийменником до. Про це свідчать твори Панаса Мирного, Лесі Українки, Михайла Коцюбинського. Переважало таке керування й у мові 20 – 30 років ХХ ст. Так, у Юрія Яновського читаємо: «Дубка порівняти до шхуни». Сучасній мовній практиці воно не властиве.
Уроки державної мови (з газети «Хрещатик»)
Порівнювати до минулого
Правильніше:
Порівнювати з минулим