ПОДІБНИЙ — СЛОВОВЖИВАННЯ

Замініть прикметник подібний, якщо в реченні він має значення «такий самий; такий, як той (про якого йде мова)»,  на стилістично кращий варіант: такий, цей.

АЛЕ:

подібний — схожий, який має спільні риси; який має подібність (у математиці):

Поет і художник подібні бджолі: з найрізноманітніших квітів збирають вони янтарний і запашний мед (Максим Рильський).

Ці трикутники подібні.

Замініть нехарактерний для української мови вислів і тому подібне, якщо він вказує на гіпотетичне продовження переліку, на стилістично кращий варіант: тощо, і таке інше.

Перевірте також, чи не вжито тут прикметник подібний у значенні «такий самий; такий, як той (про якого йде мова)», і замініть його на: цей.

АЛЕ:

подібний — схожий:

І тому подібне на нашого Мурчика кошеня ми також забрали з притулку.

Ми часто надуживаємо в своїх статтях і рецензіях, а інколи й у художніх творах прикметником подібний: «Я — не проти подібної літератури»; «На подібну літературу є попит», — заявляють критики; не відстає від них і белетрист: «Проект передано на запровадження всім заводам, де є подібні гази». Невже автори не помічають, що через цей прикметник, синонімом якого є схожий, фрази набули зовсім протилежного змісту? Важко уявити собі критика, що стояв би за схожу, чи пак подібну, а не оригінальну літературу. Навряд чи є попит і в читачів на таку літературу. Не збагнеш відразу, про які подібні гази мовиться в романі. Чи не краще й легше для сприймання було б написати: «Я — не проти такої літератури»; «На таку літературу є попит»; «Проект передано на запровадження всім заводам, де є такі гази»?
Щоправда, в нашій класичній літературі траплялись випадки, коли прикметника подібний уживали замість займенника такий: «І наче в такт природі серце моє стрепенулось од бажання подібної ж гармонії в природі» (М. Коцюбинський). Але ці письменники не уникали й займенника такий, коли мовилось не про подібність: «Року 1892 я почав службу в Одеській філоксерній комісії до 1895 р., коли я перейшов на таку ж посаду у Крим, проживав у Бесарабії» (М. Коцюбинський).
Чи не слід порядком уточнення семантики залишити для прикметника подібний тільки його синонім схожий? Це якоюсь мірою дисциплінувало б багатьох наших авторів у роботі над твором і допомогло б читачеві правильно розуміти написане.

Правильніше: схожий; подібний

Правильніше: з одного (такого ж) тіста

Правильніше: подібний до кого (до чого); як от хто (що); на зразок (на взір) кого (чого)

Правильніше: подібний; схожий; однотипний

Замініть нехарактерний для української мови канцеляризм у вигляді на стилістично кращий варіант: подібний до (кого, чого), як (хто, що), за (кого, що).

1. Так, до того, настільки чи такий
Часто чуємо: «Чому ти так знервований?», «Я сьогодні так стомлена», «Напередодні екзаменів учителі були так заклопотані». Чи правильні ці фрази? З погляду сучасної української літературної мови треба вживати не так знервований, а такий знервований, не так стомлена, а така стомлена, не так заклопотані, а такі заклопотані.
У деяких випадках займенником такий доцільно замінювати й словосполучення до того та прислівник настільки. Не до того (настільки) ревнивий, а такий ревнивий, не до того (настільки) поганий, а такий поганий. «Вистава була до того нецікавою, що глядачі стали виходити із зали» (з газети). Тут замість до того слід поставити такою.
2. Подібний чи такий?
У нас повелося усно й на письмі не тільки використовувати прикметника подібний у розумінні «схожий із чимось чи кимось», а й ототожнювати його з висловом такий самий. Навіть більше: цей прикметник майже витиснув з ужитку займенник такий. «Я не проти подібної літератури»; «На подібну літературу є попит», – часто чуємо. Важко уявити собі критика, що стояв би за подібну, а не оригінальну літературу. Навряд чи є попит і в читачів на неї. То чому б не написати: «На такі видання є великий попит»? Вчувається і певна значеннєва відмінність між висловами подібні помилки й такі помилки.
Мабуть, слід було б, як радив Борис Антоненко-Давидович, залишити за прикметником подібний тільки його синонім схожий: «Вона була так подібна до тієї, що загинула на фронті» (Дмитро Ткач). Коли ж ідеться не про схожість, тоді треба послуговуватися займенником такий: «Христі вперше доводилося бачити таке диво» (Панас Мирний).
3. Так – наприклад
Слово так часто виступає в ролі стверджувальної частки. Якщо безпосередньо після нього йде речення, яке розкриває його конкретний зміст, то так відокремлюємо комою. Напр.: «Так, так, те все було» (Леся Українка). Ця частка може бути на початку речення, котре є ілюстрацією до попередніх міркувань. У такому разі вживається в значенні «наприклад», «а саме», після неї теж ставимо кому.

У нас повелося в усній і письмовій мові не тільки вживати прикметника подібний у значенні «схожий із чимось чи кимось», а й ототожнювати його з висловом такий самий; ба навіть більше: прикметник подібний майже витиснув з ужитку займенник такий: «Подібні вчинки недобре характеризують людину»; «Подібних прикладів можна навести ще багато». Інколи це призводить до того, що двозначність безоглядно вживаного прикметника породжує непорозуміння. Візьмімо фразу: «На подібні видання є великий попит», — про що в ній говориться? Чи про те; що покупець вибирає схожі видання, чи йому до вподоби видання такого ґатунку? То чому не написати: «На такі видання є великий попит»? Так само вчувається певна значеннєва різниця між висловами подібні помилки й такі помилки.
Мабуть, слід було б залишити за прикметником подібний тільки значення «схожий»: «Вона була так подібна до тієї, що загинула на фронті» (Д. Ткач); коли йдеться не про схожість, тоді треба користуватися займенником такий («Христі вперше доводилося бачити таке диво». — Панас Мирний).

Багато трапляється помилок із словами вид і вигляд — їх ставлять одне замість одного або користуються ними там, де треба вживати інших висловів. Пишуть, наприклад: «Цього року в нас добрі види на врожай». Краще було б: «У нас добрі сподіванки (перспективи) на врожай». Іменник вид означає насамперед лице: «На її виду ще й досі було знати сліди давньої краси» (І. Нечуй-Левицький); «Поганому виду нема стиду» (М. Номис). Цей іменник може бути й синонімом слова зір: «Видом видати, слихом слихати» (Т. Шевченко). Російський вислів быть на виду по-українському звичайно передається бути на видноті (перед очима, на оці): «На стіні, на видноті висів канчук-трійчатка» (О. Ільченко). Однак підо впливом діалекту, де трапляється вислів «на виду» в розумінні — на видноті, перед очима, чуємо в сучасній популярній пісні М. Машкіна: «Вся краса твоя чудова у мене на виду». Розуміється, це, як і взагалі діалектизми, не варт поширювати в літературній мові, якщо на те нема особливої художньої потреби — передати колорит місцевої говірки, лишити незайманою пряму мову персонажа твору тощо.
Неприродно звучить по-українському фраза: «У вигляді кари йому наказано переписати весь твір». Відповідно до російського вислову в виде наказания по-українському буде за кару: «Кілька годин просидів за кару» (С. Ковалів). Так само російському в виде голубя, в виде подарка або в виде опыта — по-українському відповідає подібний до голуба (як голуб), як подарунок або як спроба (на спробу, за спробу).
Такого ж ґатунку фраза: «Він зробив це для вигляду», — замість — про око (про людське око, про людські очі), для годиться: «Щовечора збиралися до школи про людські очі, ніби на співанку» (А. Головко); «Бачу, не сердиться, а гнівається для годиться» (М. Стельмах).
Замість вислову зробити (робити) вигляд, який часто бачимо на письмі й чуємо в розмові, краще сказати удати, удавати: «Не удавай, немов не розумієш» (Леся Українка).
Замість такого ж хибного «І вигляду не показав, що йому соромно» треба — і взнаки (навзнаки, знаку) не давав (не подавав): «Проте Орися й знаку не подала» (А. Головко).
Відповідниками російського слова вид у розумінні «пейзаж, ландшафт» в українській мові є краєвид («Вийшла в поле й стала, задивившись у далечінь на чудовий краєвид». — М. Коцюбинський) або вигляд («Ой, що за чудові вигляди тут у вас і на річку і за річку». — І. Нечуй-Левицький).
Українськими відповідниками до російського вид у розумінні «сорт, варіант» будуть різновид, ґатунок, рід, сорт, категорія: «На основі безпосереднього звернення до традиції народного мистецтва виробляється й утверджується новий жанровий різновид — декоративний естамп...» («Образотворче мистецтво»); відміна («Є ще сім відмін сієї приказки». — М. Номис); а в біології — вид, різновид: «Слід розповісти дітям про армію наших агробіологів-мічурінців, про творців нових видів рослин і тварин» («Літературна газета»).
Російському вислову вид на жительство в українській мові відповідає — посвідка на прожиття. У художній літературі, коли хочуть надати фразі бюрократично-канцелярського звучання, користуються словом вид: «Як же ми тебе приймемо, що в тебе ні виду ніякого, нічого» (Панас Мирний).

Правильніше: схожий (на кого), подібний (до кого)

Замініть дієслово нагадувати, якщо мовиться про схожість між людьми, предметами, явищами тощо, на: бути схожим на (кого, що), бути подібним до (кого, чого), скидатися на (кого, що).

АЛЕ:

нагадувати — робити нагадування.

Він нагадав мені, що завтра збори.

Правильніше: щось подібне; щось таке

Правильніше: щось подібне; щось таке

Правильніше: у такому випадку (разі)

Правильніше: так; так само; подібно до цього (до того); таким (отаким) чином

Правильніше: бути схожим на когось; бути подібним до когось

Правильніше: тощо; і таке інше

Правильніше: тощо

Правильніше: мати своє лице (обличчя)

Замініть канцеляризм подібним чином на стилістично кращий варіант: подібно, так само.

Замініть нехарактерний для української мови канцеляризм в такому роді на стилістично кращий варіант: (щось) подібне, (щось) таке.

Правильніше: так само

1. Коли виглядати, а коли мати вигляд?
Останнім часом слово виглядати набуло великого поширення з мало властивим значенням. У російській мові, звідки перенесено такий його зміст, є два дієслова: выглядывать (из окна) – українське виглядати і выглядеть – мати вигляд, здаватися, бути подібним, схожим (до кого, чого), бути (яким) тощо. Цими лексемами й слід користуватися, дбаючи про точність фрази та збереження милозвучності рідної мови. Однак деякі автори, перекладачі й промовці, нехтуючи такою багатою синонімікою, вживають (нерідко на шкоду висловлюваному) тільки виглядати: ви зараз краще виглядаєте (треба маєте кращий вигляд); тоді вона виглядала старшою, ніж тепер; гудзики добре виглядають на синьому; виявилося, що галявина не така маленька, як вона виглядала з літака (треба як вона мала вигляд з літака); справа з постачанням виглядає не так безхмарно (треба є не такою безхмарною).
2. Вид – вигляд
Часто цим іменникам надають не того значення, що вони мають. Запитують, наприклад: «Які види на врожай?» А хіба не краще: «Який буде врожай?» Так само не види на майбутнє, а плани, перспективи, наміри, сподівання. Вислів вид на проживання теж неправильний, треба: посвідка на проживання. Замість ставити на вид слід уживати зробити зауваження.
Лексема вид означає насамперед «лице»: «Іде (Яресько) серйозний, постаршав, нема вже колишньої хлопчачої безтурботності на виду» (Олесь Гончар). З виду – маючи той чи інший вигляд: «Вже сніг укрив землю, як Лукина вернулась до Клима, страшна з виду» (Іван Нечуй-Левицький). Не подавати (показувати) виду – приховувати свої почуття. «Виду не подала Тамара, що приємно їй було це почути» (Антон Хижняк). На виду – так, що видно. «Важка служба! Клопітка служба! Перед усіма на виду» (Панас Мирний). Уживається також як граматичний термін: доконаний, недоконаний вид дієслова.
Російському вид у розумінні «сорт, варіант» у нашій мові відповідають різновид, гатунок, рід, сорт, категорія; у розумінні «пейзаж, ландшафт» – краєвид («Вийшла в поле й стала, задивившись у далечінь на чудовий краєвид» – Михайло Коцюбинський). А вислів быть на виду звичайно передається бути на видноті (перед очима, на оці). Ось українські відповідники інших російських зворотів: в виде наказания – за кару, в виде подарка – як подарунок, в виде опыта – як спроба (на спробу, за спробу), в виде птицы – як птах (подібний до птаха). Сделал для вида – про око (про людське око, про людські очі), для годиться, а не малозрозумілий, неприродний фразеологізм зробив це для вигляду, що ним послуговуються невимогливі мовці. Такого ж штибу фрази у вигляді догани, у вигляді заохочення замість правильних у формі догани, як заохочення.
Нерідко бачимо на письмі й чуємо в розмові штучну кальку з російської зробити (робити) вигляд (сделать вид). А є ж гарне українське слово удавати. Чому б ним не скористатися?

Правильніше: і таке інше

Великого навантаження часом надають молоді письменники й журналісти дієслову нагадувати, поширюючи його значеннєві функції: «Низенький, білобровий, з невеликим, як кулачок, обличчям, Ілько Голубчик нагадував тепер настовбурченого горобця»; «В цей час скеля нагадує давню, як дума, вежу»; «Видзвонювала по камінню вода, нагадуючи дзвінкий дитячий лемент».
Наша класика й народне мовлення вживали дієслова нагадувати тільки в розумінні «відтворювати в пам'яті», а не «створювати в уяві образ», як це зроблено в наведених сучасних фразах: «Смерті сподіваюсь, а ридаю, мов дитина, як я нагадаю Катерину» (Т. Шевченко); «Нагадаєш же мені, щоб я не забула, що мати веліли» (Словник Б. Грінченка). Якщо треба було висловитися, що зовнішній вигляд чогось створює в уяві певний образ, тоді українські класики й народне мовлення шукали інших слів: «На вершині й ворона скидається на орла» (приказка); «А дитяточко, нівроку йому, гарненьке; на неї трохи скинулося, а трохи на батька» (Панас Мирний); «Вона була схожа на Нимидору» (І. Нечуй-Левицький); «Ой, як же ви подібні до мого покійного брата!» (з живих уст).
З уваги до наших мовних традицій авторам наведених на початку фраз треба було написати: «Ілько Голубчик був тепер подібний до настовбурченого горобця»; «Скеля скидається на давню, як дума, вежу»; «Видзвонювала по камінню вода, подібна (чи схожа) на дзвінкий дитячий лемент» (або: «Подібно до дзвінкого дитячого лементу, видзвонювала по камінню вода»).

Правильніше: Так само

Правильніше: І таке інше, тощо

Правильніше: Де ще красу подібну знайти?