ПОГАНІ — СЛОВОВЖИВАННЯ

Замініть прикметник дурний, якщо мовиться про тон, манери, на стилістично кращий варіант: поганий.

Правильніше: він має (у нього) лихі (погані) нахили (здібності)

Правильніше: безлад, безладдя

Правильніше: мастак на всякі штуки

Порядок і лад — слова-синоніми, надто коли йдеться про хатні, господарські справи чи взагалі справи невеликого гурту людей: «Великий порядок і чистота в хаті й надворі показували, що Сухобрусівни були добрі хазяйки» (І. Нечуй-Левицький); «Дячиха господарювала і всьому лад давала» (Марко Вовчок). Уживається порядок і тоді, коли мовиться про громаду чи суспільство, але в такому разі його звичайно ставлять у множині: «Після татарщини нові порядки на Україні постали» (П. Куліш). Та коли мають на увазі державну або суспільну систему, користуються тільки словом лад.
У щоденному мовленні часто надуживають словом порядок, зводячи до мінімуму широкі виражальні можливості нашої мови. «Приведи в порядок усі папери», замість упорядкуй усі папери, дай лад усім паперам; «Чи у вас усе в порядку?», коли можна краще сказати: «Чи у вас усе як слід?» або «Чи у вас усе гаразд?». Замість «У нашій сім'ї був такий звичний порядок», — краще сказати: «У нашій сім'ї був такий звичай» або «У нашій сім'ї так повелося». Краще сказати: «Йому наказано це адміністративним порядком», — ніж в адміністративному порядку; «Я сказав це порядком пропозиції», а не в порядку пропозиції. Краще сказати не «У його хаті погані порядки», а безладдя (безлад), не підтримувати порядок, а пильнувати ладу.

Правильніше: безладдя (безлад), не підтримувати порядок, не пильнувати ладу

Правильніше: через погане фінансування

Правильніше: Вистава була така погана, що

Правильніше: як м'яло (макогона) облизав

Правильніше: дурниці лізуть у голову; бридня (казна-що, усяка погань) лізе в голову

Правильніше: він має погану славу

Правильніше: бзик укусив

Правильніше: з каменем на душі (в грудях)

Правильніше: дешева рибка – погана юшка

Правильніше: рук не погань

Правильніше: кидати (наводити, класти, накидати) тінь

Правильніше: недобачати

Правильніше: як з гречки лико

Правильніше: солом'яна згода краща за золоту зваду; де незгода, там і шкода

Правильніше: непогода; негода

Правильніше: ледача пам'ять

Правильніше: невелика розрада

Правильніше: спуститися на слизьку стежу

Правильніше: холодна жаба сидить під серцем; жижки трясуться (трусяться, тремтять, дрижать)

Правильніше: лихий не візьме; ніякий грець не візьме

Правильніше: темне царство; царство пітьми

Правильніше: у неславі ходити

Правильніше: у неславі бути

Правильніше: як з собачого (телячого) хвоста сито

Правильніше: недобра (погана) слава; поговір; неслава

Правильніше: як з дишла гармата

Правильніше: ходити лихим робом

Правильніше: справа повернула на гірше

Правильніше: поганий на язик

Правильніше: чорний мак сіяти

Правильніше: мати контри з кимось

Правильніше: встати на ліву (не на ту) ногу

Буває, що і в мовленні тих, хто прагне оберігати чистоту нашого слова, "проскакують" здеформовані чи напівздеформовані вислови, фрази: все рівно (природні мені однаково, мені байдуже, про мене), насильно милим не будеш (забуваємо українську приповідку на милування нема силування), вистава була до того поганою, що... (треба такою поганою), під відкритим небом (треба просто неба).

Прикметники багатий, хворий, гарний, поганий, високий, бистрий та інші вимагають після себе прийменника на з іменником у знахідному відмінку: «Настя така багата на слово, що я не мала коли й промовити до бабусі» (Ганна Барвінок); «Удався бідний на розкоші, та бистрий на розум» (із живих уст); «Він — змалку хворий на груди» (з живих уст); «На обличчя був препоганий» (Б. Грінченко); «На зріст височенька» (Б. Грінченко). Прикметник заздрісний (завидющий) стоїть із прийменником на та іменником у знахідному відмінку («заздрісний на чуже»), або з прийменником до й родовим відмінком іменника («заздрісний до чужого»), або без прийменника, лиш з іменником у давальному відмінку («заздрісний чужому»); прикметник ласий стоїть із прийменником на та іменником у знахідному відмінку («ласий на ковбаси») або з прийменником до та іменником у родовому відмінку («ласий до ковбас»).
Прикметник свідомий стоїть у реченнях звичайно з іменником у родовому відмінку — свідомий чого: «Маяковський був свідомий великого значення кіно» (журнал «Мистецтво») .
Прикметники близький, цікавий стоять у реченнях або з іменником у родовому відмінку, або з прийменниками до, на й відповідним відмінком залежного іменника: близький смерті й близький до смерті, цікавий того й цікавий на те («Зо всього знає дядько потроху, а цікавий на такі речі — страх!» — М. Коцюбинський).
Ці паралельні форми, коли прикметник вимагає після себе прийменника або виступає без нього, треба знати, особливо літераторам, коли розмір і ритм тексту потребують конденсованого вислову: близький смерті, цікавий знати тощо.
Слід мати на увазі й те, що інколи в реченні відривають прикметника від іменника, до якого він належить, щоб надати фразі характеру врочистості: «У перснях вона срібних руками у стан хибкий узялася» (Марко Вовчок); «Навчив його, мов сарану, скакати і голосним лякати серце ржанням» (П. Куліш).

Правильніше: Поганий тон

Правильніше: Шкідлива, погана звичка