ПАСХ — СЛОВОВЖИВАННЯ

Замініть іменник Пасха, Паска на стилістично кращий варіант: Великдень.

Правильніше: буде тоді, як свині з череди йтимуть; як на долоні волосся виросте; як виросте гарбуз на вербі; як у спасівку соловейко заспіває; на миколи та й ніколи; на святого нікди; на турецький великдень; як рак свисне, а щука дрисне; ні тепер ні в четвер; на турецьку пасху; як півень яйце знесе; на маленького юрія; на рахманський (брахманський) великдень

Ці три лексеми в розумінні «назва релігійного свята Воскресіння Христового» є стилістичними синонімами. Слово пасха (за походженням давньоєврейське) – церковнокнижне. На нього натрапляємо в українських перекладах Біблії: «Надходила юдейська пасха». Використовується згаданий іменник у різних стилях нашої мови. Слово паска – фонетичний варіант пасхи. «У пробоїнах бійниць стирчали горлаті жерла гармат, з котрих і у великі свята, як от на різдво чи на паску, стріляли» (Панас Мирний). У художній літературі, фольклорі воно в цьому значенні є широковживаним. Проте основна назва Воскресіння Христового – Великдень (Великий день), яка засвідчується ще в текстах ХІ ст., зокрема в Остромировому євангелії. То буквальний переклад відповідного грецького найменування. «Тіснота як у церкві на Великдень! І протовпитися не можна» (Іван Нечуй-Левицький), «Вечір за вечором просиджували вони з Гафійкою у прибраній, як на Великдень, хаті» (Михайло Коцюбинський). Від Великдень утворено прикметник великодній.