ОЧКА — СЛОВОВЖИВАННЯ

Деякі іменники середнього роду в називному та знахідному відмінках множини закінчуються на -а: відро – відра, вухо – вуха, озеро – озера, яблуко – яблука, очко (зменшене від око) – очка (пам'ятаєте, в пісні: «чорні очка, чорні очка, як терен»). А ось від іменника око замість множини вживають стару форму двоїни – очі. Слово ж очко (спортивний термін) має у множині форму очки.

Правильніше: Набравши 54 очки

Слово око – спільнослов'янське, походить з індоєвропейської мови, де ок означало «дивитися». У російській воно виступає або як застаріле, або як діалектне, або в поетичному стилі. Форма множини очи, що збігається з колишньою формою двоїни цього слова, стала підгрунтям для утворення лексеми очки (до оч додалися суфікс -к і закінчення -и). У сучасній українській мові око (очі) є літературною нормою, але назва окуляри утворилася від іншої, ніж у російській, основи, а саме: від латинського oculus, котре означає «око»; точніше – від ocularis – прикметника до oculus. Як термін у нас використовують окуляр – елемент складної оптичної системи з двоступеневим зображенням (у мікроскопі, підзорній трубі).
Оскільки в давні часи у світовій науці (зокрема в медицині) користувалися переважно латиною, то цілком природно, що й винайдений пристрій для поліпшення зору дістав назву, пов'язану з цією мовою: ocularis – очний. Від нього утворено й окуліст – лікар очних хвороб.
Українське слово очко має кілька значень. Найпоширеніше з них – «одиниця рахунку для позначення виграшів у спорті». Очки в розумінні «окуляри» у нашій літературній мові не вживаються.

Правильніше: окуляри