ОСТАННІ — СЛОВОВЖИВАННЯ

Правильніше: останніми роками

Правильніше: останнім часом; недавно

Правильніше: останніми днями

Правильніше: визискувати; пити кров; гнути в три дуги; дерти шкуру; висотувати (витягати) жили; тягнути [останні] жили; видавлювати (вижимати, витягати) всі соки; три шкури дерти; луску шкребти; точити кров

«Більша частина присутніх пішла додому, а останні залишились на нараду»; «Дійсні члени залишились, а всі останні вийшли». В обох цих фразах слово останні виступає недоречно.
Прикметник останній означає «той або такий, далі від якого вже нема іншого»: «Поки зберемо, то й останнє здеремо» (М. Номис); «Велелюбний отче, невже оце твоє останнє слово?» (Леся Українка). Такого змісту нема в двох наведених на початку фразах, а через те там треба було поставити слово решта або інші: «решта лишилась на нараду», «всі інші вийшли».
Не до речі стоїть слово останній і в такій фразі, взятій з одного сучасного оповідання: «Петров, Амбуладзе й Сокирко наздоганяли втікачів, але останній спіткнувся й упав». Тут це слово пантеличить читача: хто це впав — останній із переслідувачів чи хтось з утікачів? У таких випадках краще сказати замість останній слово третій або повторити прізвище — Сокирко.

Правильніше: Останні з могікан

Правильніше: востаннє; останнім часом; останнього часу; останніми часами

Правильніше: тягтися з останнього

Правильніше: остання година прийшла

Правильніше: остання крапка над «і»

Правильніше: останнім часом

Правильніше: останнім часом

Правильніше: викинути останнього козиря

Правильніше: висилюватися з останнього

Перевірте за контекстом можливість замінити нехарактерні для української мови скальковані вислови за останній час, в останній час стилістично правильним: останнім часом.

Правильніше: останнім часом

Ми вже бачили вище, як широко використовується в українській мові родовий відмінок, щоб означити час, але для цього часто вживається й орудний відмінок: «Вивірив ти моє серце вдень і нічною добою» (П. Куліш); «Щасливою годиною козак уродився» (Б. Грінченко); «Коли ж тебе, матінко, дожидати в гості — чи глибокими снігами, чи зеленими лугами, чи вишневими садами?» (І. Нечуй-Левицький); «Уже я думала-гадала про тебе днями й ночами» (з живих уст).
Родовий чи орудний відмінки на означення часу — це майже паралельні форми, хоч деяку значеннєву різницю між ними можна помітити. Якщо порівняти речення «Одної ночі приснився мені сон» з останнім реченням «Уже я думала-гадала про тебе днями й ночами», то відчуємо, що в першому реченні говориться конкретніше про якийсь час (одної ночі), ніж у другому, де йдеться взагалі про невизначений час (днями й ночами).
У діловій і науковій мові орудний відмінок часу мало дається до використання, зате в мові художнього твору, в публіцистиці й щоденному мовленні треба вживати, залежно від нюансових потреб, обидві відмінкові форми.
Слід не забувати й про такі вислови з орудним відмінком часу, як: останнім часом, замість в останній час, цими днями, замість на цих днях, іншим часом, замість у інший час.
Правильно сказати у вівторок, у п'ятницю або щовівторка, щоп'ятниці, а не по вівторках, по п'ятницях. Наприклад: «Консультації відбуваються у вівторок і п'ятницю (щовівторка й щоп'ятниці)».

Правильніше: останнім часом

Правильніше: Останнім часом

Правильніше: до останньої цяточки (цяти)

Правильніше: хто останній?

Правильніше: кінцевий; заключний, завершальний; останній

Правильніше: остання гра

Правильніше: кінець кінцем; після всього; наприкінці всього; у кінцевому висліді; в останньому (у загальному) підсумку

Правильніше: триматися (битися) до упаду (до кінця, до скону)

Правильніше: не остання спиця в колесі

Правильніше: перейнятися чим до останньої волосинки (до нутра кісток)

Правильніше: розривати останню нитку

Правильніше: останній

Правильніше: лебедина пісня

Правильніше: до останньої нитки; як хлющ; хоч викрути

Правильніше: тягтися з останнього

Правильніше: розривати останню нитку

Правильніше: геть-чисто всіх винищити (виполонити); до ноги (до пня) винищити (вибити, вирізати)

Правильніше: остання карта

Правильніше: до краю; геть до останньої межі

Правильніше: до останньої крихтини

Правильніше: донедавна

Правильніше: до загину

Правильніше: навік; до смерті; по світа сонця

Правильніше: три чисниці до смерті ; недовго ряст топтати; на останню пряде

Правильніше: піти на небо; піти з цього світу; віддати кінці (дух); віддати останній подих; відійти у вічність; відійти в царство небесне; відійти (піти) в небуття; відкинути ноги; дати (врізати) дуба; піти до бога вівці пасти; піти під білу березу

Правильніше: роздайбіда

Правильніше: наприкінці січня

Правильніше: пасти задніх

Правильніше: плентатися у хвості

Правильніше: бути в останніх корчах; доходити; конати; часувати

Правильніше: до останнього шеляга (грицика)

Правильніше: до останньої нитки

Замініть конструкцію в останній раз на стилістично кращий варіант: востаннє.

 

Замініть конструкцію останній раз, якщо мовиться про спосіб дії, на стилістично кращий варіант: востаннє.

АЛЕ:

Той останній раз я запам'ятав надовго.

Правильніше: хто останній?

Прикметник останній означає «той або такий, далі від якого вже нема іншого; кінцевий». Це антонім до слова перший, відповідає російському последний. «Останній екзамен вступниця складає вісімнадцятого серпня» (з газети). «Велелюбний отче, невже оце твоє останнє слово?» (Леся Українка).
Однак його часом уживають у значенні остальной, яке відтворюється українськими інший, решта. Наприклад, «Члени журі ще залишилися, а всі останні розійшлися» (з газети). Безперечно, тут варто було б поставити всі інші (решта). Пантеличить слово останній у фразі, взятій з радіопередачі: «Міліціонери Каліхевич, Майоренко та Онищук кинулися наздоганяти порушників, але останній посковзнувся на мокрій дорозі й упав». Незрозуміло, хто впав – останній з переслідувачів чи хтось з утікачів? У такому разі краще сказати замість останній – третій або повторити слово Онищук.
Російський прикметник остальные перекладається українською мовою інші, решта. Приміром: «Двое останутся, а остальные пусть уходят» – «Двоє залишаться, а інші (всі інші) хай ідуть (а решта хай іде)». Інші папери не потрібні, не був схожий на решту хлопців, решту пунктів викреслити, одні читають, інші збирають марки.

Половина зазвичай виступає зі словами перша, друга (перша половина дня, друга половина матчу тощо). В усному мовленні часом неправильно утворюють звороти «більша половина», «менша половина». Неможливість такого поєднання лексем випливає з того, що половина означає одну з двох рівних, а не різних частин цілого. Нормативні вислови більша частина або більше половини. Зміст помилкових фраз типу «На зборах є більша половина мешканців будинку», «Трактор виорав більшу половину поля» можна змінити. Наприклад, так: «На зборах є більше ніж (як) половина мешканців», «Трактор виорав більше ніж (як) половину поля». Невдалий також зворот остання половина. Треба: друга половина.
Кількісний іменник раз, поєднуючись з числівником та іменником половина, набуває форми рази (два з половиною рази). Якщо цей самий числівник виражений десятковим дробом, то раз має форму родового відмінка – три й п'ять десятих раза.
Третина. Одна з трьох рівних частин чогось. «Зараз біля дверей направо стояла велика піч із припічком, що займала собою майже третину хати» (Лесь Мартович).
Чверть. Одна з чотирьох частин. «Від самого свого початку «Дзвінок» на три чверті складався з українських творів» (Леся Українка), «Сметани чверть гладущика баба збирає, а кисляк такий, що хоч ножем ріж» (Михайло Стельмах).
Якщо дробове співвідношення 1/3 або 1/4 передається словами третина, чверть, то перед ними не слід ставити числівник одна (неправильно: одна третина, одна чверть). Стилістична традиція щодо використання лексеми третина без числівника одна підтримується ще й морфологічним складом слова. Адже до нього входить суфікс -ин, що надає значення одиничності, й тому відпадає потреба у вживанні одна. Мабуть, за аналогією до третини і слово чверть узвичаєно застосовувати без числівника одна.
У доповідях, звітах уникають уживання простого дробу зі знаменниками 2, 3, 4: замість 1/2, 1/3, 1/4 пишуть і говорять половина, третина, чверть. Але при протиставленні, а також при спеціальному наголошенні можуть використовуватися й дробові числівники. «Одна третя студентів інституту поїхала на виробничу практику в західні області України, а дві треті – в центральні» (з газети).
Дробові числа, які мають у знаменникові цифри 5 і далі, вживаються без слова частина (частка). «На сьогодні вже виконано одну п'яту (а не одну п'яту частину, одну п'яту частку) роботи». Стилістично невдалим є передавання дробу з чисельником одна та знаменником 5 і далі без називання чисельника – за аналогією до третини, чверті – там, де наводяться точні підрахунки. «На сьогодні вже виконано п'яту частину (треба: одну п'яту) роботи».
Проте в усному мовленні та в художній літературі таке слововживання є звичним: «Коли б хоч десята частина з його бажань здійснилася...» (Михайло Коцюбинський).

Правильніше: останній
останній раз, останнє вето, остання можливість

Правильніше: Підтвердженням цього було