ОБРАЗИ — СЛОВОВЖИВАННЯ

Правильніше: трубити в кулак

Правильніше: тримати дулю в кишені

Правильніше: терпіти кривду

Правильніше: ударитися (полізти) в амбіцію

Правильніше: у вигляді (під виглядом, в образі, у постаті) кого; начебто (нібито, буцімто) хто; видаючи себе за кого

Правильніше: спосіб (триб) життя

Правильніше: дутися на кого; вдаритися в образу; надути (копилити) губи (губки); надутися як сич (індик) перед смертю

Правильніше: образа; кривда

Правильніше: не сприйми це як образу (за образу); не візьми (не май) це за зле

Правильніше: не дати скривдити кого

Правильніше: проковтнути пігулку

Правильніше: даруйте (пробачте) на слові; не бажаючи образити; не ображайтеся; не майте цих слів за зле

Правильніше: завдати (заподіяти, учинити) образу (кривду) кому; образити (скривдити) кого

Правильніше: лицар печального образу

Правильніше: його й не пізнати, так змарнів (зблід, пополотнів); він [сам] на себе не схожий; на ньому свого образу немає; мов з хреста знятий

Правильніше: докорінно

Правильніше: образ

Правильніше: образ

Правильніше: заподіяти кривду

Правильніше: тяжка (прикра) образа

Перевірте вживання іменника вид і в разі потреби замініть:

різновид — окремий вид якої-небудь загальної категорії, типу, явища;

краєвид — місцевість, що відкривається перед очима;

посвідка — документ;

вигляд, образ, подоба, постать, постава — про зовнішність, обриси особи, силует;

плани, наміри — про щось задумане.

АЛЕ:

футбол — це вид спорту

доконаний, недоконаний вид дієслова

біологічний вид 

Замініть нехарактерний для української мови вислів без особистостей на стилістично кращий варіант: без особистих образ.

Ці два слова — особа й особистість — інколи не розрізняють і пишуть: «Особа автора виявляється і в доборі теми, і в характерних, тільки йому властивих образах», — або кажуть: «Ви наговорили мені багато образливого, прошу без особистостей!»
Слово особа означає одну людину, індивід: «Він сам, своєю власною кругленькою особою, стояв, зігнувшись над пательнею» (М. Коцюбинський); іноді, коли мовиться про багатьох людей, це слово в множині заміняє множину інших слів — чоловік, душ: «На нараду прийшло багато осіб, але тих, кого хотілось бачити, й не було» (з живих уст); часом воно править за відповідник до російського слова личность, наприклад, у вислові: «Що за підозріла особа?»
Слово особистість означає індивідуальність людини, сукупність її духовних і фізичних властивостей: «Авторську особистість не піддаватимеш остракізму, виганяючи її з вірша, де вона в нього існує на правах ліричного героя» (Є. Гуцало).
Тим-то й у першій фразі треба було написати: «Особистість автора виявляється...», — а в другій фразі сказати: «Прошу без особистих образ!»

«У постаті головного героя роману перед нами постає облік нашого сучасника», — читаємо в рецензії на художній твір і не можемо зійти з дива: про який це облік пише рецензент? Адже цей іменник, що походить від дієслів облічувати, облічити, має в українській мові точне значення: «Скільки ще не взято на облік самостійних груп, які боролися з окупантами, але не знали, як зв'язатися з іншими підпільниками» (Ю. Яновський); «В артілі добре організовано облік і зберігання кормів» («Колгоспник України»).
Рецензент механічно переніс в український текст російське слово, не зваживши на те, що це слово є також в українській мові, тільки з іншим значенням. У цьому не було ніякої потреби, бо українська мова має досить відповідників до російського слова облик: обличчя («Таке обличчя нашого сьогоднішнього села»), образ («Бережучи свій національний образ...» — Б. Грінченко), застарілі подоба («Фабрика швидко стратила свою опрятну і празничну подобу». — І. Франко) й лик («Узяла на себе лик прудкого хлопчика». — Марко Вовчок).
Узявши з цих синонімів той, що найбільше підходить до змісту фрази, рецензент міг би написати: «У постаті головного героя... виникає образ нашого сучасника».

Правильніше: обличчя, образ, подоба, лик

Правильніше: образа, кривда

Правильніше: Докорінно

Правильніше: Здоровий спосіб життя

Правильніше: Образ, обличчя нашого сучасника

Правильніше: Образа честі