ОБОХ — СЛОВОВЖИВАННЯ

Якщо конструкцію по обидві сторони, по обидва боки вжито для позначення місця дії, то стилістично краще буде вжити: обабіч; з обох боків.

Правильніше: Біля цих і тих воріт

Правильніше: Обох держав

Обидва вживаємо для позначення чоловічого та середнього роду – «і той і цей», «і те і це», «і один і другий». По обидва боки вулиці, в обидва кінці, обидва вуха. Числівник обидві поєднується з іменниками жіночого роду в значенні «і та і ця», «і одна і друга». Обидві руки, обидві половинки дверей. Обоє не пов'язане з певним граматичним родом. «Обоє рябоє» (приказка), «Слово, моя ти єдиная зброє, Ми не повинні загинуть обоє» (Леся Українка). У непрямих відмінках форми однакові для всіх трьох родів. Незрідка це слово означає подружню пару. Наприклад, у Коцюбинського: «Обоє вони, і чоловік, і жінка, не були людьми лихими».
З іменниками, що виступають лише в множині, обидва, обидві та їхні форми не вживаються. Неправильно: біля обох воріт. Треба: біля цих і тих воріт. При іменниках чоловічого й середнього роду та слові обидва прикметники переважно мають форму родового відмінка множини. Обидва високих на зріст юнаки. Обидва новеньких відра. При іменниках жіночого роду – форма називного відмінка множини. Обидві маленькі дівчинки.

Правильніше: обидва

Правильніше: на обидві ноги (обома ногами) кульгати (шкандибати, шкутильгати)

Правильніше: підставляй поли; наставляй ширше кишеню; дам, дам – коли б лише здоров зносив!; дідька лисого ; чорта з два!; не дочекаєшся; завтра з мішком; хапай в обидві жмені

Правильніше: наобіруч

Правильніше: обох, обом

Правильніше: з одного сукна ґудзики; зійшовся яким з таким; одного засолу огірочки; родом кури чубаті

Правильніше: ухопити в обидві жмені

Правильніше: наставляй кишеню (обидві жмені)

Правильніше: сміється горшок з котла, а обидва чорні

Правильніше: по обидва боки; обабіч; обіруч

Правильніше: пильно дивитися

Правильніше: дивитися пильно; бути насторожі; бути обережним (пильним)

Правильніше: туди й назад

В українській мові часто вживаються збірні числівники обоє, двоє, троє, четверо, дванадцятеро тощо.
Числівник обоє можна вживати тільки тоді, коли йдеться про чоловіка й жінку: «А ідіть лишень сюди; та йдіть обоє» (Т. Шевченко); «Обоє рябоє» (приповідка).
До числівників двоє, троє, десятеро звертаються, коли кажуть про людей: «У салоні їх дожидало троє людей» (Леся Українка), — а також коли вони поєднуються з особовими займенниками: «Нас було четверо: білявий та чорнявий чоловіки, парубок рябий та я» (Марко Вовчок), — та з іменниками, що мають тільки множину: «Нащо тобі аж троє ножиць?» (із живих уст).

Правильніше: обом

Правильніше: Обома ногами

Правильніше: Обоє рябоє; яке їхало, таке й здибало