ОБЛІК — СЛОВОВЖИВАННЯ
ЗМІСТ
узяти на облік
Правильніше:
зареєструвати
Мова – не калька: словник української мови
юридичне лице, юридична особа, обличчя, лице, облік, облік у розумінні “обличчя”
1. Не раз натрапляв у текстах на слово облік у розумінні «обличчя». Чи правомірне таке вживання?
Коли йдеться про моральні якості людини, її духовні, творчі особливості, норми поведінки, а також про найхарактерніші ознаки предмета, явища, що виражають його суть, користуються іменником обличчя в переносному значенні: «Обличчям будь-якого театру є його репертуар» (з журналу); «Врубель Врубелем, а ти мені покажи власне обличчя» (Юрій Збанацький).
Часом в усному мовленні, а то й на письмі замість лексеми обличчя безпідставно вживають облік. Адже слово облік в українській мові має іншу семантику (означає систему реєстрації певних груп населення, народногосподарських цінностей тощо). «Чекати бульдозера неможливо, почнуться польові роботи, кожні робочі руки будуть на обліку» (Микола Руденко); «Різне нафтове устаткування (на промислі), що валялося скрізь без догляду й обліку, складалося в купи» (Олесь Донченко). Від облік походять обліковець, обліковий, облікувати і т. ін.
2. Чи синонімічні іменники обличчя й лице?
Збігаються в значенні «передня частина голови» та в переносному «загальний вигляд, обриси чогось». Тільки лице вживається в розумінні «верхній, зовнішній бік предмета» (протилежне спід): на лице, з лиця. І тільки обличчя, коли мовиться про моральні якості людини, про її духовні, творчі особливості, норми поведінки. В усному мовленні інколи замість обличчя безпідставно вживають облік. Тим часом облік в українській мові має зовсім іншу семантику (означає систему реєстрації певних груп населення, народногосподарських цінностей тощо).
3. Юридичне лице
У одній з радіопередач на правознавчу тему було заявлено: «Він має статус юридичного лиця». Російській лексемі лицо в юридичному та граматичному значенні в українській мові відповідає не лице, а особа. Тому треба писати і казати: «дієслово в формі першої особи однини; він має статус юридичної особи».
Коли йдеться про моральні якості людини, її духовні, творчі особливості, норми поведінки, а також про найхарактерніші ознаки предмета, явища, що виражають його суть, користуються іменником обличчя в переносному значенні: «Обличчям будь-якого театру є його репертуар» (з журналу); «Врубель Врубелем, а ти мені покажи власне обличчя» (Юрій Збанацький).
Часом в усному мовленні, а то й на письмі замість лексеми обличчя безпідставно вживають облік. Адже слово облік в українській мові має іншу семантику (означає систему реєстрації певних груп населення, народногосподарських цінностей тощо). «Чекати бульдозера неможливо, почнуться польові роботи, кожні робочі руки будуть на обліку» (Микола Руденко); «Різне нафтове устаткування (на промислі), що валялося скрізь без догляду й обліку, складалося в купи» (Олесь Донченко). Від облік походять обліковець, обліковий, облікувати і т. ін.
2. Чи синонімічні іменники обличчя й лице?
Збігаються в значенні «передня частина голови» та в переносному «загальний вигляд, обриси чогось». Тільки лице вживається в розумінні «верхній, зовнішній бік предмета» (протилежне спід): на лице, з лиця. І тільки обличчя, коли мовиться про моральні якості людини, про її духовні, творчі особливості, норми поведінки. В усному мовленні інколи замість обличчя безпідставно вживають облік. Тим часом облік в українській мові має зовсім іншу семантику (означає систему реєстрації певних груп населення, народногосподарських цінностей тощо).
3. Юридичне лице
У одній з радіопередач на правознавчу тему було заявлено: «Він має статус юридичного лиця». Російській лексемі лицо в юридичному та граматичному значенні в українській мові відповідає не лице, а особа. Тому треба писати і казати: «дієслово в формі першої особи однини; він має статус юридичної особи».
Уроки державної мови (з газети «Хрещатик»)
Облік і обличчя
«У постаті головного героя роману перед нами постає облік нашого сучасника», — читаємо в рецензії на художній твір і не можемо зійти з дива: про який це облік пише рецензент? Адже цей іменник, що походить від дієслів облічувати, облічити, має в українській мові точне значення: «Скільки ще не взято на облік самостійних груп, які боролися з окупантами, але не знали, як зв'язатися з іншими підпільниками» (Ю. Яновський); «В артілі добре організовано облік і зберігання кормів» («Колгоспник України»).
Рецензент механічно переніс в український текст російське слово, не зваживши на те, що це слово є також в українській мові, тільки з іншим значенням. У цьому не було ніякої потреби, бо українська мова має досить відповідників до російського слова облик: обличчя («Таке обличчя нашого сьогоднішнього села»), образ («Бережучи свій національний образ...» — Б. Грінченко), застарілі подоба («Фабрика швидко стратила свою опрятну і празничну подобу». — І. Франко) й лик («Узяла на себе лик прудкого хлопчика». — Марко Вовчок).
Узявши з цих синонімів той, що найбільше підходить до змісту фрази, рецензент міг би написати: «У постаті головного героя... виникає образ нашого сучасника».
Рецензент механічно переніс в український текст російське слово, не зваживши на те, що це слово є також в українській мові, тільки з іншим значенням. У цьому не було ніякої потреби, бо українська мова має досить відповідників до російського слова облик: обличчя («Таке обличчя нашого сьогоднішнього села»), образ («Бережучи свій національний образ...» — Б. Грінченко), застарілі подоба («Фабрика швидко стратила свою опрятну і празничну подобу». — І. Франко) й лик («Узяла на себе лик прудкого хлопчика». — Марко Вовчок).
Узявши з цих синонімів той, що найбільше підходить до змісту фрази, рецензент міг би написати: «У постаті головного героя... виникає образ нашого сучасника».
учот
Правильніше:
облік
Словник-антисуржик.
облік кого-небудь
Правильніше:
обличчя, образ, подоба, лик
Словник-антисуржик.
Облік нашого сучасника
Правильніше:
Образ, обличчя нашого сучасника