НЕРВУВАТИСЯ — СЛОВОВЖИВАННЯ

Правильніше: дратуватися

Нервувати — «хвилювати», «дратувати когось», «доводити до нервового стану». «Ольга нетерпляче прикусила губу. Короткі, нескладні відповіді дівчини нервували її». (І. Микитенко.) «Несподівана затримка нервувала». (О. Донченко.) У сучасній мові узвичаєно вживати як перехідне дієслово (нервувати — к о г о?). «Особливо це чомусь нервувало, непокоїло Никанора». (Іван Ле.)
Нервувати вживають також із значенням неперехідності. «Враз лице його зробилося холодним, губи суворо підібгалися, і по тому, як він перекладав по столу з місця на місце якісь папери і то відкидався на спинку стільця, то знову займав своє робоче положення, було видно, що він нервує і намагається стримати свої нерви». (Григорій Тютюнник.) «А вже з половини дня починав нервувати: поглядав то на годинника, то на двері, а то й крізь величезне запилене вікно свого цеху — на ту вулицю, що вела до Софії». (А. Дімаров.) «Микола раз у раз згадував свою Зіну. Згадував і нервував. Де вона? Що з нею?» (Яків Баш.)
Таке вживання слова нервувати зафіксоване в багатьох словниках, проте в цьому значенні набагато частіше виступає дієслово нервуватися.
Нервуватися — хвилюватися, бути роздратованим, перебувати в збудженому, нервовому стані. «Чумак поцікавився, що там на селі зараз робиться. Може, про батька його Павло що чував?
— Нервується трохи, — сказав Павло». (А. Головко.) «Всі наступні дні Олесь був неспокійний, нервувався, і я розумів його, бо сам нетерпляче чекав рецензії». (О. Донченко.)
Отже, в значенні «бути в стані збудження, хвилювання, роздратування» вживають і нервувати, і нервуватися, але останнє — частіше.

Часом нервувати використовують у не властивому йому значенні: «Вона помітно нервувала і час від часу зиркала у вікно» (Петро Панч). Нервувати людину може щось чи хтось інший, а не вона саму себе: «Особливо це чомусь нервувало, непокоїло Никанора» (Іван Ле).
Якщо треба передати стан збудження, роздратування, тоді доречне слово нервуватися: «Бжеський нервувався і, чекаючи на відповідь, роздратовано тарабанив пальцями по столу» (Зінаїда Тулуб).
Читаємо в газеті: «У кабінеті слідчого Пархомчук нервує і ніяк не збереться з думками». Дієслово нервувати означає «приводити кого-небудь у стан збудження, роздратування, прикро вражати». Однак тут мовиться, що Пархомчук сам у такому стані, отже, він не нервує, а нервується. Так і потрібно було написати.

Дуже часто, надто в деяких південних говорах, уживають слова нервувати в невластивому йому значенні: «Він цілий день нервує й ніяк не може заспокоїтися». Нервувати людину може хтось інший, а не вона саму себе: «Особливо це чомусь нервувало, непокоїло Никанора» (І. Ле). Коли треба висловитися, що людина перебуває в збудженому, нервовому стані, тоді слід послугуватись дієсловом нервуватися: «Руднєв щогодини запитував Ковпака про хід роботи і, одержуючи невтішні відповіді, нервувався» (П. Воронько).