НАПРЯМОК — СЛОВОВЖИВАННЯ

Перевірте вживання:

напрям — шлях діяльності, розвитку кого-, чого-небудь; спрямованість якоїсь дії, явища;

і напрямок — лінія руху або лінія розміщення кого-, чого-небудь; про вектор у просторі.

ТИПОВА ПОМИЛКА:

Ці акти регулюють різні напрямки юридичної діяльності. — Ці акти регулюють різні напрями юридичної діяльності.

Перевірте вживання:

напрямок — лінія руху або лінія розміщення кого-, чого-небудь; про вектор у просторі;

і напрям — шлях діяльності, розвитку кого-, чого-небудь; спрямованість якоїсь дії, явища.

ТИПОВА ПОМИЛКА:

Ми атакували у напрямі покинутого селища. — Ми атакували у напрямку покинутого селища.

Правильніше: унапрямити

Правильніше: простувати (прямувати) куди (до чого)

Правильніше: керунок; напрям

Правильніше: основний напрямок

Правильніше: напрям, напрямок; керунок

Правильніше: дотримуватися якогось напряму

Правильніше: спрямувати (скерувати) що

Сучасні словники української мови вважають ці два слова семантично тотожними. Проте в останні роки помітною стала тенденція до стилістичного розрізнення їх. Насамперед у переносному значенні, коли мова йде про шлях розвитку, ідейну спрямованість, суспільний, літературний рух, течію, вживають слово напрям, а не напрямок. «Всіляко підтримуючи демократичний напрям в українській літературі, він [Чернишевський] дуже високо оцінював творчість Шевченка». (І. Цюпа.)
У значенні «ділянка фронту» частіше вживають слово напрям. «Це було в той день, коли надійшла радіограма, що червона кіннота на Київському напрямі прорвала фронт польських армій і що становище для військ маршала Пілсудського створилося катастрофічне». (О. Гончар.)
Напрям здебільшого вживають і тоді, коли лінія руху визначається в загальних рисах (південь, схід) або пункт — кінцева точка — розташований на великій відстані. «Але крейсер не зупинився й швидко зник у напрямі на північ». (Ю. Яновський.) «А там [у степу] уже все забурунило: двигтить у вечірніх сутінках земля, грають на конях верхівці, зляскують батоги в повітрі, — з могутнім величавим тупотом рухаються степом звідусіль сиві, як хмари, череди круторогих в напрямі на Перекоп». (О. Гончар.) У такому разі слово напрям дуже часто вживається з прийменником на, що стоїть перед словом, яким визначається кінцева мета руху.
Коли ж говорять про лінію фізичного руху на невеликих відстанях, частіше вживають слово напрямок. «В одній з таких яруг, глибоких та покручених по всіх напрямках весняними водами, на самому дні ворушились люди». (М. Коцюбинський.) «Треба не губити напрямку, бачити попереду верхів'я гори й іти крізь хащі». (Ю. Яновський.) «За кілька хвилин від штабу вже мчали в усіх напрямках верхівці, летіли по дротах, обганяючи наступаюче море, накази командувача…» (О. Гончар.) «Вибухи спалахували по горбу, в тому напрямку, куди йшли бійці». (Григорій Тютюнник.)
Отже, слова напрям і напрямок близькі за значенням, але не в усіх контекстах взаємозамінні.

Словники фіксують ці іменники як семантично тотожні. Одначе останнім часом помітною стала тенденція стилістичного розрізнення їх. Передусім у переносному значенні, коли йдеться про важливі суспільно-політичні заходи, шляхи діяльності, розвитку кого-, чого-небудь, літературно-мистецький рух, течію, спрямованість якоїсь дії, явища, думок, інтересів, вживають слово напрям, а не напрямок. «Основним напрямом розвитку гірничорудної промисловості є широке застосування відкритих гірничих робіт» (з газ.). У розумінні «ділянка фронту» переважно застосовують теж напрям. На Київському напрямі.
Напрям здебільшого використовують і тоді, коли лінія руху визначається в загальних рисах (північ, захід, південь, схід) або кінцевий пункт розміщений на великій відстані. «Але крейсер не зупинився й швидко зник у напрямі на північ» (Юрій Яновський), «... Рухаються степом звідусіль сиві, як хмари, череди круторогих у напрямі на Перекоп» (Олесь Гончар). «Шлюпка рвонула з місця і рівно пішла в напрямі північної сторони» (Василь Кучер). У такому разі лексема напрям дуже часто вживається з прийменником на, що стоїть перед словом, яким визначається кінцева мета руху.
Якщо ж мовиться про лінію фізичного руху на невеликих відстанях, здебільшого послуговуються іменником напрямок. «Вибухи спалахували по горбу, в тому напрямку, куди йшли бійці» (Григорій Тютюнник). «Вони рушили через територію будівництва в напрямку до моря» (Олесь Гончар). Як бачимо, напрям і напрямок близькі значенням, проте не в усіх контекстах взаємозамінні.

Правильніше: двоколійно

Правильніше: куди ноги несуть; куди очі поведуть (бачать)

Правильніше: на всіх напрямках

Правильніше: на всі чотири

Правильніше: прямувати (простувати) до…

Правильніше: Є десять напрямів розвитку

Правильніше: У духовній і політичній сферах