НАЗАД — СЛОВОВЖИВАННЯ

узяти свої слова назад

Правильніше: відкликати свої слова
Мова – не калька: словник української мови

узад і вперед

Правильніше: назад і вперед; туди й сюди
Мова – не калька: словник української мови

слово не горобець, назад не вернеться

Правильніше: слово вилетить горобцем, а вернеться волом
Мова – не калька: словник української мови

регрес

Правильніше: відступ; занепадництво; рух назад
Мова – не калька: словник української мови

повертатися до старого (віджилого)

Правильніше: тягти назад
Мова – не калька: словник української мови

нікуди; немає виходу

Правильніше: ні назад ні вперед; ні в кут ні в двері; ні туди ні сюди; ні тпру ні ну
Мова – не калька: словник української мови

зрікатися своїх слів

Правильніше: брати свої слова назад
Мова – не калька: словник української мови

декілька років тому назад

Правильніше: кілька років тому
Мова – не калька: словник української мови

два роки назад

Правильніше: два роки тому
Мова – не калька: словник української мови

два дні назад

Правильніше: два дні тому (перед цим); перед двома днями; позавчора
Мова – не калька: словник української мови

декілька років тому назад

Правильніше: кілька років тому
Мова – не калька: словник української мови

годину назад

Правильніше: годину тому
Мова – не калька: словник української мови

відступити назад

Правильніше: відступити
Мова – не калька: словник української мови

відступити (відійти) назад

Правильніше: дати задній хід
Мова – не калька: словник української мови

відмовлятися від сказаного раніше

Правильніше: повернути слово назад
Мова – не калька: словник української мови

відмовлятися (відступати) від прийнятого рішення

Правильніше: рачкувати назад
Мова – не калька: словник української мови

в обидва кінці

Правильніше: туди й назад
Мова – не калька: словник української мови

брати свої слова назад

Правильніше: зрікатися своїх слів
Мова – не калька: словник української мови

бідність учить, а щастя псує

Правильніше: щастя розум відбирає, а нещастя назад вертає
Мова – не калька: словник української мови

кілька років тому назад

Правильніше: кілька років тому
Уроки державної мови (з газети «Хрещатик»)

Словесний баласт

Якось в Олексія Миколайовича Толстого запитали, які гріхи проти мови він вважає найтяжчими. У відповідь письменник перелічив чимало порушень мовних норм і з-поміж них назвав «перевантаження доповіді, лекції чи просто розмови зайвими словами на кшталт вільна вакансія, перша прем'єра», а також «інші підступні тавтології – повторення сказаного, тільки в інакшій формі, без кінця і без потреби вживані робота, боротьба тощо».
Чому підступні? Бо такі тавтологізми не завжди одразу впадають в око і легко проникають у мову. До того ж не всім точно відомо, що означають деякі з них, надто коли це іншомовні слова. Наприклад, іменник вакансія вже сам передає зміст «незайняте місце». Тому не рекомендується вживати сполучення вільна вакансія, звільнилася вакансія, треба вільна посада, звільнилося місце. Оскільки слово сувенір виражає поняття «річ, подарована або одержана на згадку; пов'язана із спогадами про кого-, що-небудь», означення для нього не потрібне. Вислови типу пам'ятний сувенір, сувенір на пам'ять є тавтологічними, і вживати їх у літературній мові не можна. Слід казати й писати: купити сувенір, магазин сувенірів і т. ін. Так само неприйнятні тавтологізми меморіальний пам'ятник і пам'ятний меморіал (тобто пам'ятний пам'ятник). Тут доцільніше використати лише одне із слів – пам'ятник чи меморіал. У сполученнях перший дебют, перша прем'єра, передовий авангард, захисний імунітет, головний пріоритет перші складники також зайві. Адже дебют – це перший виступ, прем’єра – перша вистава, авангард – і є передовий, імунітет – захисна реакція організму, а пріоритет саме й означає «верховенство». Іноді чуємо: є багато альтернатив; іншої альтернативи немає. Але ж альтернатива – то потреба вибору між двома можливостями. І замість цих висловів годиться вживати: є альтернатива; альтернативи немає або іншого виходу немає.
Тавтологізмами стають і давно відомі слова із, здавалося б, цілком ясним значенням, приміром, величезна махина (махина не може бути невеликою), сміливий ризик (цей іменник і без епітета передає рішучу дію), віддавати належну данину (є вислови: віддавати належне і віддавати данину, в другому випадку слово належна не потрібне). Зайва лексема свій у висловах совати свого носа (хіба не зрозуміло, що не чужого?), ділитися своїми думками (міркуваннями). І не тільки в них. Візьмімо слово автобіографія (грецьке autos – сам, bios – життя, grapho – пишу) – життєпис особи, складений нею самою. Часом його неправильно вживають з присвійним займенником свій. Виникає повторення (своя автобіографія), бо перша частина цього складного іменника (авто-) якраз і означає «свій», «власний». Отже, з погляду літературної норми треба сказати: подав автобіографію або подав свою біографію. Те ж саме маємо зробити тоді, коли слово автопортрет сполучається з присвійним займенником свій. Щоб уникнути тавтології, випускаємо свій чи відповідний йому компонент авто- в іменникові автопортрет. Намалював автопортрет або намалював свій (власний) портрет. У помилковому вислові свій автограф також належить усунути свій або слово автограф замінити іншим. Залишив автограф, залишив свій підпис (напис).
Запам'ятаймо, чому недоречними є фрази: адреса місця проживання (адже адреса – це і є місце проживання); відступати назад (хіба можна відступати вперед?); бачити сновидіння (бачити і видіти – синоніми); сумне фіаско (радісним фіаско не буває).
Дедалі заглиблюючись у мову, виявляєш лексичний баласт там, де він став для нас таким звичним, що його просто не помічаєш. Як ілюстрацію до цього можна навести, наприклад, вислови кількісне збільшення (збільшення буває тільки кількісне), а також якісне поліпшення (поліпшення буває тільки якісне). Явне словесне марнотратство помітне в реченнях типу «це позитивно позначилося на поліпшенні продукції» (іменник поліпшення зайвий, оскільки є позитивно), «причина важкого становища викликана невдалим добором кадрів» (викликана не причина, а становище; причина сама призвела до небажаної ситуації). При назвах місяців не треба ставити слово місяць. «Завдання на березень місяць» – начебто березень може позначати й щось інше, опріч місяця. У діалогічному мовленні часто виникає небажана тавтологія, коли на запитання «Котра година?» відповідають, скажімо, «Восьма година». Аби уникнути повторення, останнє слово слід випускати. Нерідко зловживають дієсловами проводити (провадити), здійснювати, забезпечувати, боротися, іменниками питання, справа. У багатьох випадках вони не тільки нічого не додають до змісту, а навпаки, послаблюють враження й одночасно обтяжують виклад. Ось приклади. «Приступити до проведення збирання врожаю» (замість почати збирання). «Уважно ознайомитися з рукописом і здійснити його редагування» (замість відредагувати). «Забезпечити дострокове виконання завдання» (замість достроково виконати). «Боротися за досягнення високих показників» (замість досягати). «Йшлося про питання впорядкування вулиць» (замість про впорядкування). «Це значний успіх у справі освоєння нової техніки» (замість в освоєнні). Дехто полюбляє в усному, а часом і в писемному мовленні (або вживає за звичкою, не стежачи за собою) слова, котрі стають паразитами, приміром: значить, розумієте (розумієш), так сказать, треба прямо сказати, як говориться тощо.
Уроки державної мови (з газети «Хрещатик»)

назад

Правильніше: (два роки назад, місяць назад)
тому (два роки тому)
місяць тому
Словник-антисуржик.

два роки назад

Правильніше: два роки тому
Словник-антисуржик.

Зробив крок назад

Правильніше: Ступив крок назад

Відступити назад

Правильніше: Відступити

Зворотна дорога

Правильніше: Дорога назад