МЕМОРІАЛЬНИЙ — СЛОВОВЖИВАННЯ

Правильніше: пам'ятний; незабутній

(Від лат. memorialis — пам'ятний) — меморіальна дошка, меморіальний напис. «Полиці з книжками, великий глобус… декілька… цінних речей меморіального характеру». (І. Кочерга.)
Вираз меморіальний пам'ятник — неправильний, бо є тавтологічним сполученням.

Одне із значень слова пам'ятка – «предмет культури минулого, який зберігся». Наприклад: «Комісія передусім хотіла дізнатися про всі старовинні пам'ятки, що збереглися в південно-західному краї: давні церкви, замки, первісні вали, могили, городища...» (Оксана Іваненко). Це також твори стародавньої писемності та музичного мистецтва. «У світовій літературі мало знайдеться пам'яток, що відзначались би таким довголіттям, як «Слово о полку Ігоревім» (з журналу), «Збираючи пісні, молодий учений піклувався про якнайліпше збереження пам'яток народної музичної культури» (з журналу). Замість пам'ятка часом помилково вживають пам'ятник. Приміром: «Як свідчать археологічні пам'ятники (треба: пам'ятки), заснування міста (Ужгорода) належить до VIII – IX століть» (з газети). Пам'ятник – «архітектурна або скульптурна споруда на честь когось, чогось». «Завод стоїть на березі Дніпра, і перед ним пам'ятник ніжному невідомому юнакові, темно-бронзовому красеневі, що рве на собі ланцюги...» (Юрій Яновський).
Тож лексему пам'ятка слід уживати, коли йдеться про залишки культури минулого, пам'ятник – коли мовиться про меморіальну споруду, скульптуру або плиту.
Дехто, не замислюючись, за аналогією до висловів меморіальний музей, меморіальна кімната, меморіальна дошка каже: меморіальний пам'ятник. А це все одно, що масло масляне. Адже обидві лексеми передають значення «той, що служить для увічнення пам'яті».
Здавалося б, із словами пам'ятка й пам'ятник уже все гаразд: маємо Товариство охорони пам'яток історії та культури (хоча спочатку в складі його назви замість пам'яток стояло пам'ятників), часопис «Пам'ятники України» перейменовано в «Пам'ятки України», пише мовознавець Олександр Пономарів. Але багато мовців, серед яких, на жаль, є й працівники засобів масової інформації, досі не бачать особливої відмінності між цими двома паронімами (слова, близькі за звуковим складом і вимовою, але різні за значенням і написанням). По радіо й телебаченню часом виступають кореспонденти, котрі розповідають про Товариство пам'ятників... Виходить, є потреба ще раз нагадати, що пам'ятник у сучасній українській літературній мові має тільки одне значення – скульптурна споруда на пам'ять або на честь когось чи чогось. Скажімо, пам'ятник князеві Володимиру, проект пам'ятника Михайлові Грушевському, встановлення пам'ятника Лесі Українці тощо.
Слово пам'ятка має кілька значень: річ або об'єкт, що нагадує про когось, про щось («Який виноград викохав! Добру пам'ятку по собі лишив», – Іван Волошин); предмет матеріальної або духовної культури минулого: історична пам'ятка, літературна пам'ятка, пам'ятка музичної культури, пам'ятка природи і т. ін.; поминальна книжечка; те саме, що й інструкція (пам'ятка водієві, пам'ятка туристові). Отже, єдино можлива назва організації – Товариство охорони пам'яток історії та культури (оскільки воно покликане охороняти не лише монументи й надгробки)

Мають не тільки спільне значення, а й відтінки, за котрими розрізняються, не завжди однакову сполучуваність.
Меморіальний – слово іншомовного походження (memorialis латинською означало «пам'ятний»). У сучасній українській мові виступає зі значенням «той, що служить для увічнення пам'яті якоїсь особи або визначної події». Меморіальний знак, меморіальна дошка, меморіальний комплекс.
Пам'ятний – прикметник, в якого куди ширший спектр значень, ніж у синонімічного йому тільки в одному з них меморіальний. Це – «що добре зберігся в пам'яті, довго пам'ятається»: «Ох, і ловилися ж прокляті коропи в те літо пам'ятне» (Максим Рильський). А також «про якого пам'ятають»: «Не трепетать від пам'ятного стуку» (Любов Забашта). Синонімами до цього значення є знайомий, відомий. Уживається пам'ятний і для позначення того, чого не можна забути, синонімізуючись зі словом незабутній: «Все про нього, все про славного, вічно пам'ятного героя Гуцульщини Олексу Довбуша» (Гнат Хоткевич).
А близькі пам'ятний і меморіальний у значенні «який слугує для запам'ятовування, для нагадування про когось, щось»: «У Києві багато пам'ятників, пам'ятних плит і стел, меморіальних дощок» (з газети). Вислів меморіальний пам'ятник – неправильний, бо є тавтологічним сполученням.

Правильніше: Пам'ятник