МАТЕРИЗНА — СЛОВОВЖИВАННЯ

У посібниках з питань культури української мови наголошується: обидва іменники використовуються як синоніми, пов'язані з поняттям «рідна земля, Батьківщина, рідна мова, звичаї, національна культура». Лексему материзна зафіксовано в 11-томному СУМі з одним тільки значенням «спадщина, що залишилася від матері». Саме цей зміст розкривається в прикладах – ілюстраціях з нашої класичної літератури. «На такій батьківщині... з такою материзною можна було й добре на світі прожити, та, на жаль, обрали опікуном до сироти дядька Кузьму» (Любов Яновська).
Сучасне слововживання відходить від такого конкретного значення, підкреслюючи в іменникові зв'язок із корінням, родоводом, ширше – з духовною культурою народу. «У знаменитому «Треносі» («Плачі») 1610 року Мелетій Смотрицький рішуче стає на захист українського народу, його звичаїв і вірувань, гнівно таврує тих, хто відступився від материзни...» (з журналу). Очевидно, за моделлю лексеми материзна утворено й іменник ріднизна, якого не знайдемо в словниках. Але його семантичне наповнення і стилістичне забарвлення виокремлюються в ряду синонімічних висловів, допомагають виразніше передати відчуття рідної землі. «Не належала (Євпраксія) до невиразного племені втікачів з невизначеністю їхніх мандрів. Знала, куди втікати. Додому! До ріднизни!» (Павло Загребельний), «І в повісті естонця Траата «Танець навколо парового котла» людину теж не залишає відчуття зв'язку з ріднизною» (Василь Фащенко).
Отже, в слові материзна розвинулося нове значення, спільне з синонімічним ріднизна. Обидва іменники мають прозору форму, тобто легко пов'язуються з поняттям «рідна земля, вітчизна».