ЛІВША — СЛОВОВЖИВАННЯ
ЗМІСТ
Шульга і лівша
Для урізноманітнення мовлення замініть іменник лівша на варіант: шульга.
| НЕ РЕКОМЕНДОВАНО | РЕКОМЕНДОВАНО |
|---|---|
| Як правильно навчити дитину-лівшу писати? | Як правильно навчити дитину-шульгу писати? |
лівша
Правильніше:
шульга, ліворукий
Мова – не калька: словник української мови
Навіщо оголошувати застарілим і викидати з мовного вжитку питоме українське слово шульга?
Фіксуючи його як застаріле, деякі словники чомусь надають перевагу лексемі лівша. А тим часом скільки ж прізвищ утворилося від «скривдженого» іменника: Шульга, Шульженко, Шульженчук, Шульгін! Скільки разів ми натрапляли на нього в класичній літературі та живій народній мові, навіть у сучасного письменника Олександра Ільченка, доброго знавця української мови, читаємо: «Він, шаблюку вхопивши по-татарському, лівицею, хоч і не був шульгою, рубався люто». Навряд чи є підстави виводити це слово «за штат» і не послуговуватися ним у нашій літературній мові.
Уроки державної мови (з газети «Хрещатик»)
Лівша і шульга
Слово лівша майже витиснуло давнє українське шульга. Ось читаємо, наприклад, у газеті заголовок фейлетона: «Про лівшу — лівою рукою». Тритомний Російсько-український словник наводить слово шульга як застаріле, даючи перевагу лівші. А тим часом скільки прізвищ утворилось від цього слова: Шульга, Шульженко, Шульженчук, Шульгін! Скільки разів ми натрапляли на слово шульга в класичній літературі й живій народній мові, ба навіть у сучасного українського письменника О. Ільченка, доброго знавця української мови, читаємо: «Він, шаблюку вхопивши по-татарському, лівицею, хоч і не був шульгою, рубався люто». Навряд чи є підстави виводити це слово «за штат» і не послуговуватись ним у нашій сучасній літературній мові.
лівша
Правильніше:
шульга, лівша
Словник-антисуржик.