ЛИСТУВАТИСЯ — СЛОВОВЖИВАННЯ

Листування і переписка

В українській мові  для позначення дії рекомендовано уникати скалькованих віддієслівних іменників жіночого роду.

Замініть іменник переписка на один із варіантів: переписування (дія), листування (обмін кореспонденцією); або перебудуйте речення, використавши дієслово: листуватися.

НЕ РЕКОМЕНДОВАНО РЕКОМЕНДОВАНО
Беріться за переписку з чернетки у зошит. Беріться за переписування з чернетки у зошит.
Депутат: Моя переписка з міністром не стосувалася призначень. Депутат: Моє листування з міністром не стосувалося призначень.
Ми вели з ним активну переписку. Ми з ним активно листувалися.

підтримувати переписку

Правильніше: і далі листуватися
Мова – не калька: словник української мови

переписуватися

Правильніше: листуватися
Мова – не калька: словник української мови

вести переписку

Правильніше: провадити листування; листуватися
Мова – не калька: словник української мови

переписка, переписування, переписуватися, листування, листуватися

Слова переписка і переписуватися нерідко вживають у невластивому їм значенні: «У мене з Миколою – давня переписка»; «Діти познайомилися в таборі відпочинку й переписуються».
Переписка, чи точніше, переписування, означає по-українському не «обмін листами», а «копіювання якогось тексту»: «Якби до вашого збірника мої «Єгипетські фантазії» не придались, то дуже прошу прислати мені їх назад, бо переписування мені тяжче йде, ніж складання віршів» (Леся Українка).
Писання листів та одержання відповідей на них називається листування, а дія – листуватися: «Між ними почалося листування» (Іван Нечуй-Левицький); «Федір Голубенко всю війну листувався з Валентиною» (Микола Руденко). Тож і в перших двох фразах замість переписка і переписуватися доцільніше було поставити ці слова.
Уроки державної мови (з газети «Хрещатик»)

Переписка й листування

Іменника переписка й дієслова переписуватись тепер інколи вживають у невластивому їм значенні: «У нас із ним — давня переписка»; «Я переписуюся з її братом».
Переписка, чи, краще, переписування, означає по-українському не «обмін листами», не «кореспонденція», а «певний процес копіювання з уже написаного»: «Глузлива доля підсунула переписування в канцелярії якихось сухих, нікому не потрібних паперів» (М. Коцюбинський).
Писання листів та одержання на них відповідей зветься по-українському листування, а дія — листуватися: «У Львові Франко починає жваве листування з М. Драгомановим» (П. Козланюк).
Отож, і дві перші фрази треба було написати: «У нас із ним — давнє листування» (або ще краще: «Ми з ним давно листуємося»; «Я листуюся з її братом».