ЛЕТА — СЛОВОВЖИВАННЯ

Правильніше: велика цяця; велике цабе

Правильніше: як водою змило; канути в лету

Правильніше: лети ковбасою

Правильніше: перевестися на попіл; піти (відійти) в засвіти

Правильніше: знати пана по халяві (по халявах)

Правильніше: згори; з висоти пташиного лету

Правильніше: видно (знати) пана по халявах; видно, що ганна млинці пекла, бо й ворота в тісті

Українська мова характеризується використанням родового відмінка іменників, щоб означити час. Російська мова знає в таких випадках прийменник із знахідним відмінком іменника: тої ночі — в ту ночь, цього літа — в это лето. Наведемо кілька прикладів із класичної літератури й фольклору: «Одної ночі приснився мені сон» (Марко Вовчок); «А чула ти, що сталося сеї ночі?» (Леся Українка); «...малий Василько, якому тільки цієї весни пошили штани» (С. Васильченко); «Накрили очі темної ночі, легше в могилі спочинув» (народна пісня).
З цього можна зробити висновок, що, йдучи за традицією класики й живої народної мови, ліпше сказати по-українському: «Того дня з ним не сталось ніяких пригод», а не «У той день...». Проте слід пам'ятати, що родовий відмінок часу не може стояти в формі множини (наприклад, «Тих днів...»), а також без означення («цієї», «темної», «того»). Тут на визначення часу, днів тижня, явищ, процесів, стану вдаємось до знахідного відмінка з прийменником: «у роки (під час) громадянської війни», «у вівторок», «у давнину», «у (під) хуртовину».