КУПИМ — СЛОВОВЖИВАННЯ

Правильніше: триматися (держатися) купи (гурту)

Правильніше: триматися чийого товариства (гурту, компанії); тримати спілку з ким; триматися купи з ким

Правильніше: за гроші тільки рідного батька (рідної матері) не купиш

Правильніше: купити кота в мішку

Правильніше: купив не купив, а поторгуватися можна; догнав не догнав, а погнатися можна; утік не утік, а побігти можна

Правильніше: відірвати з руками

Правильніше: купи не держиться

Правильніше: що не держиться купи

Правильніше: півтора людського; таке, що й купи не держиться; таке, що й собака із сметаною не проковтне; таке, що й у борщ не кришать

Правильніше: невтямливий; не держиться купи

Правильніше: що й купи не тримається; не збитий докупи

Правильніше: не держиться купи

Правильніше: за так грошей купити

Правильніше: купила немає

Правильніше: не мав лиха та оженився на свою голову

Правильніше: не мала баба клопоту – [купила порося]

Правильніше: на макуху не купиш (не візьмеш)

Правильніше: купи в'язатися

Правильніше: придбати вигідно

Правильніше: придбати на ринку

Правильніше: купити з оказії

Правильніше: придбати на виплат

Правильніше: втямливий; що тримається купи

Правильніше: що знав, те й довідався

Правильніше: купити (продати) за безцінь (за півдарма, мало не задарма)

Правильніше: за тьху купити (придбати)

Правильніше: скидати все на одну (в одну) купу (до одної купи); тулити все докупи

Правильніше: безглуздя; нісенітниця, нісенітність; несусвітність, безглуздість; неподобність; недоладність; на вербі груші; сон рябої кобили; таке, що й купи не держиться

Словосполучення розрізняються значенням.
Купити за вказує на визначену суму. Купив костюм за триста гривень.
Купити на вказує на придбані предмети. Купив книжок на сто гривень. Суму можна й не називати. На зібрані гроші збираюся купити телевізор або холодильник.

Як буде правильно сказати: писати (читати) листа чи лист, пришити ґудзик чи ґудзика? Такі питання часто виникають перед тими, хто негаразд відчуває дух української мови. Як на те, трапляються інколи випадки, коли той самий іменник, виконуючи в реченнях синтаксичну функцію додатка, в одному реченні стоїть у родовому відмінку, а в другому — в знахідному, наприклад: «Послухали доброї поради високошановного народолюбця» (Б. Грінченко) і «Він дасть пораду, як і що, — знайшов вихід Антін» (С. Чорнобривець). То від чого залежить той чи той відмінок додатка? Чи є якесь правило щодо цього?
У розділі «Дієслова» ми побачимо далі, що є дієслова, які керують іменниками тільки в якомусь певному відмінку, а тим часом обмежимося лиш зауваженням, що, на відміну від російської мови, в українській мові іменник-додаток часто стоїть у родовому, а не в знахідному відмінку: «Бабуся пильнує малої» (Марко Вовчок); «Де шукати благостині» (П. Куліш); «Гляди, дядьку, порядку» (М. Номис); «Заспівай мені, доню, тієї Вкраїни» (Г. Косинка).
Отож, у першій фразі ліпше сказати: писати (читати) листа; та й у другій теж ближче буде до народнорозмовної української традиції: пришити ґудзика, купити хліба тощо.

Правильніше: Купила лоток яєць

Правильніше: Купила два оселедці

Правильніше: Купити тістечко

Правильніше: Купила головку капусти

Правильніше: Купила яловичину