КУПИМ — СЛОВОВЖИВАННЯ

триматися одне одного (разом)

Правильніше: триматися (держатися) купи (гурту)
Мова – не калька: словник української мови

триматися компанії з ким

Правильніше: триматися чийого товариства (гурту, компанії); тримати спілку з ким; триматися купи з ким
Мова – не калька: словник української мови

тільки розум на гроші не купиш

Правильніше: за гроші тільки рідного батька (рідної матері) не купиш
Мова – не калька: словник української мови

придбати що-небудь навздогад (наосліп)

Правильніше: купити кота в мішку
Мова – не калька: словник української мови

попитка не питка

Правильніше: купив не купив, а поторгуватися можна; догнав не догнав, а погнатися можна; утік не утік, а побігти можна
Мова – не калька: словник української мови

охоче купити

Правильніше: відірвати з руками
Мова – не калька: словник української мови

одно з другим не в'яжеться

Правильніше: купи не держиться
Мова – не калька: словник української мови

нечленороздільний

Правильніше: що не держиться купи
Мова – не калька: словник української мови

несуразність

Правильніше: півтора людського; таке, що й купи не держиться; таке, що й собака із сметаною не проковтне; таке, що й у борщ не кришать
Мова – не калька: словник української мови

незрозумілий

Правильніше: невтямливий; не держиться купи
Мова – не калька: словник української мови

незв'язний

Правильніше: що й купи не тримається; не збитий докупи
Мова – не калька: словник української мови

незв'язана мова

Правильніше: не держиться купи
Мова – не калька: словник української мови

недорого заплатити за що-небудь

Правильніше: за так грошей купити
Мова – не калька: словник української мови

не по кишені

Правильніше: купила немає
Мова – не калька: словник української мови

не мала баба клопоту – купила порося

Правильніше: не мав лиха та оженився на свою голову
Мова – не калька: словник української мови

не було печалі

Правильніше: не мала баба клопоту – [купила порося]
Мова – не калька: словник української мови

на м'якині не впіймаєш (не проведеш)

Правильніше: на макуху не купиш (не візьмеш)
Мова – не калька: словник української мови

мати сенс

Правильніше: купи в'язатися
Мова – не калька: словник української мови

купити на вигідних умовах

Правильніше: придбати вигідно
Мова – не калька: словник української мови

купити на базарі

Правильніше: придбати на ринку
Мова – не калька: словник української мови

купити випадково

Правильніше: купити з оказії
Мова – не калька: словник української мови

купити в розстрочку

Правильніше: придбати на виплат
Мова – не калька: словник української мови

зрозумілий

Правильніше: втямливий; що тримається купи
Мова – не калька: словник української мови

за що купив, за те й продаю

Правильніше: що знав, те й довідався
Мова – не калька: словник української мови

за гріш купити (продати)

Правильніше: купити (продати) за безцінь (за півдарма, мало не задарма)
Мова – не калька: словник української мови

дешево; вигідно; за безцінь; майже даром

Правильніше: за тьху купити (придбати)
Мова – не калька: словник української мови

валити все в одну купу

Правильніше: скидати все на одну (в одну) купу (до одної купи); тулити все докупи
Мова – не калька: словник української мови

абсурд; нонсенс

Правильніше: безглуздя; нісенітниця, нісенітність; несусвітність, безглуздість; неподобність; недоладність; на вербі груші; сон рябої кобили; таке, що й купи не держиться
Мова – не калька: словник української мови

купити за... – купити на...

Словосполучення розрізняються значенням.
Купити за вказує на визначену суму. Купив костюм за триста гривень.
Купити на вказує на придбані предмети. Купив книжок на сто гривень. Суму можна й не називати. На зібрані гроші збираюся купити телевізор або холодильник.
Уроки державної мови (з газети «Хрещатик»)

Родовий чи знахідний відмінок додатка?

Як буде правильно сказати: писати (читати) листа чи лист, пришити ґудзик чи ґудзика? Такі питання часто виникають перед тими, хто негаразд відчуває дух української мови. Як на те, трапляються інколи випадки, коли той самий іменник, виконуючи в реченнях синтаксичну функцію додатка, в одному реченні стоїть у родовому відмінку, а в другому — в знахідному, наприклад: «Послухали доброї поради високошановного народолюбця» (Б. Грінченко) і «Він дасть пораду, як і що, — знайшов вихід Антін» (С. Чорнобривець). То від чого залежить той чи той відмінок додатка? Чи є якесь правило щодо цього?
У розділі «Дієслова» ми побачимо далі, що є дієслова, які керують іменниками тільки в якомусь певному відмінку, а тим часом обмежимося лиш зауваженням, що, на відміну від російської мови, в українській мові іменник-додаток часто стоїть у родовому, а не в знахідному відмінку: «Бабуся пильнує малої» (Марко Вовчок); «Де шукати благостині» (П. Куліш); «Гляди, дядьку, порядку» (М. Номис); «Заспівай мені, доню, тієї Вкраїни» (Г. Косинка).
Отож, у першій фразі ліпше сказати: писати (читати) листа; та й у другій теж ближче буде до народнорозмовної української традиції: пришити ґудзика, купити хліба тощо.

Купила лоток яїчок

Правильніше: Купила лоток яєць

Купила дві сельодки

Правильніше: Купила два оселедці

Купити пирожне

Правильніше: Купити тістечко

Купила качан капусти

Правильніше: Купила головку капусти

Купила гов'ядину

Правильніше: Купила яловичину