КРИШТАЛЕВИМ — СЛОВОВЖИВАННЯ

Ці слова плутають у розмовному стилі мовлення. Розглянемо кожне з них.
Кристалічний — це насамперед той, що складається з кристалів, має кристалічну будову. «Напівпровідники мають кристалічну будову. Атоми чи іони, які складають кристалічну решітку напівпровідника, весь час перебувають у тепловому русі». (З журналу.) «Оболонка Землі має товщину 2900 км. Маси Землі в її межах перебувають у твердому стані, але мають значну пластичність і позбавлені кристалічної структури». (В. Бондарчук.) «Щоб мати один кілограм кристалічного каротину, треба переробити 70 тонн моркви». « …Багато валунів, яким приписувалось скандинавське походження, виявились, наприклад, в Україні, місцевими, що мають походження з Українського кристалічного щита, складеного з гірських порід». (З журналу.)
У літературній мові, переважно художній, у значенні «прозорий», «чистий», «ясний» найчастіше виступає кристальний.

Гульлива, розспівана повідь,
Веселих людей течія
Іскриться, шумить, славословить,
Сміється, співає, сія.
Танцюючим сяйвом відбита
В свічаді шліфованих стін,
В мигтливих глибинах грані та,
В кристальних озерах вітрин.
(М. Бажан.)

Слово кристальний ніколи не вживається на позначення структури, будови чогось. Здебільшого воно виступає в переносному значенні і не тільки стосовно людини (наприклад, кристальна душа), а й стосовно неживих предметів (наприклад, кристальна вода).
Кришталевий вживається і в прямому, і в переносному значеннях. У першому — це «зроблений з кришталю». Наприклад: кришталева чара, кришталева ваза. «А попереду всього на мальовничих триногах виставлено по кілька барилець угорського вина та горілки, біля них шикувалися кришталеві чарки, бокали з позолотою, жбани». (Іван Ле.) «У білій паморозі вони [тополі] були схожі на кришталеві високі вази, налиті сріблом». (І. Цюпа.)
У переносному значенні слово кришталевий виражає кілька відтінків: ясний, прозорий, блискучий (тобто ознаки, властиві кришталю).
Цікаво, що в художньому стилі використовуються образи, які передають слухове сприймання особливостей кришталю. Як відомо, це — високоякісне скло, вироби з якого відзначаються характерним ніжним, мелодійним дзвоном. Звідси й відповідні тропи. «Навколо, переплітаючись з шумом Черемошу, дзвеніли кришталеві гірські потоки». «Між гіллястими липами густіє темінь, і в ній кілька обмерзлих гіллячок колишуть тендітний кришталевий передзвін». (М. Стельмах.) «Тим часом дощ напускався, крапотів наче з ясного неба. Зашумів понад лісом, наближався тисячним кришталевим шерхотом, легко подзвонював у верховітті». (О. Гончар.)
Слово кришталь походить від грецького krystallos — прозорий камінь, кристал; це таке скло, якому властивий особливий блиск і здатність заломлювати світло. З огляду на це не варто, говорячи про людину, її моральні якості, вживати епітет кришталевий. Не можна вважати за вдале словосполучення кришталевої чистоти людина, яке досить часто виступає і в усній, і в писемній мові. «Не терпів Тихін ніякої образи й несправедливості. Гордої вдачі, кришталевої чистоти людина». (О. Копиленко.)
У таких словосполученнях варто вживати кристальний: кристальна душа, кристальна людина, кристальної чистоти людина. «Таких невтомних дослідників, кристальна чистих у науці людей світ мало народжував». (З журналу.)

Правильніше: кришталевий