КОНЮ — СЛОВОВЖИВАННЯ

Правильніше: на того вина, кого вдома нема

Правильніше: конем їде, а коня глядить

Правильніше: пройти крізь сито й решето; бути на коні й під конем

Правильніше: повів коня кувати, як кузня згоріла; замкнув пан стайню, як коні вкрадено; по відправі не дзвонять

Правильніше: роззявкуватий; сава-роззява; їде на коні й коня шукає

Правильніше: і конем (і на коні) не об'їдеш

Правильніше: і конем (на коні) не об'їдеш

Правильніше: гнати конем

Правильніше: коваль коня кує, а жаба лапу наставляє

Правильніше: коваль коня кує, а жаба й собі ногу дає

Правильніше: знайся кінь з конем, а віл з волом

Правильніше: їхати кіньми

Правильніше: коваль коня кує, а жаба лапу наставляє; куди кінь з копитом, туди й жаба з хвостом

Правильніше: чешися кінь з конем, а віл з волом

Правильніше: бути на коні й під конем

Чим пояснити, що іменник ІІ відміни кінь у родовому відмінку множини має форму коней? Адже іменникам цієї відміни притаманне закінчення -ів?
Закінчення -ей замість граматично зумовленого -ів мають кілька іменників чоловічого роду: кінь, гість, гріш. Таке відхилення з'явилося під впливом відповідних форм іменників ІІІ відміни: ночей, печей, тіней.

Правильніше: учорашнього дня ста кіньми не доженеш

Правильніше: що статися має, то станеться; суджено, то не розгуджено; що написано на роду, того не об'їдеш і на льоду; що кому написано на роду, то й конем не об'їдеш; чи співатиме півень, чи ні, а день буде; що має утонути, то не увисне; що має висіти, то не утоне; неволі й конем не об'їдеш

Правильніше: через губу не плюне; на коні (на козі) не під'їдеш

Правильніше: везучий кінь усе в роботі

Правильніше: троянський кінь

Правильніше: бути під конем

Правильніше: полотном дорога! з богом, парасю! баба з воза – коням легше!

Правильніше: торгувати на два базари; жити на дві хати; їздити на двох конях; танцювати на двох весіллях

Правильніше: від роботи коні дохнуть

Правильніше: хід конем

Правильніше: працює як [чорний] віл

Правильніше: схожий, як сир на крейду (як батіг на мотовило, як колесо на оцет, як макогін на ночви, як олія на дзвіницю, як свиня на коня, як сова на яструба, як цуценя на пиріг)

Правильніше: на милування нема силування; силою не будеш милою; не поможуть і чари, як хто кому не до пари; не спаруєш голубки з півнем, бо голубка півневі не рівня; силком не націлуєшся; силуваним волом не доробишся; силуваним конем не поїдеш; силою колодязь копати – води не пити; не можна нелюба любить

Правильніше: на коня

Правильніше: ти йому про коня, а він про вола

Правильніше: міняти як циган коней

Правильніше: виверт; викрут; викрутас, хід конем

Правильніше: осідлати коня красномовства

Правильніше: коні погнали (помчали) чимдуж (щодуху)

Правильніше: кінь біжить упросік

Правильніше: і кіт не качався

Правильніше: поставити віз поперед коня

Правильніше: як свиня на коня схожий; як макогін на ночви схожий

Правильніше: на коні (на козі) не під'їдеш

Правильніше: з чужої торби хліба не жалують

Правильніше: дружити; приятелювати; товаришувати; товариство водити з ким; подругувати з ким; знатися як лисі коні

Правильніше: долі не минути; своєї недолі й конем не об'їдеш; лихої долі й конем не об'їдеш; від лихої долі не сховаєшся; лиха доля й під землею надибає; ніхто не знає, де кого доля чекає

Правильніше: лиха конем не об'їдеш; скачи, бабо, хоч задом, хоч передом, а діла підуть своїм чередом

Правильніше: був колись горіх, а тепер свистун

Правильніше: трусити риссю (ристю, клусом)

Правильніше: народжений втопитися від кулі не загине; бережи вуха, бо вкусить муха; не бери заліза в руки, поки на нього не плюнеш; оглядайся на задні колеса; до собаки підходь ззаду, а до коня спереду

Правильніше: як з конем (з кобилою) в болоті говорити

Правильніше: охляп сидіти на коні

Правильніше: баба з воза – велика зрада: на возі легше – кобила рада

Я працюю в бізнесі, який пов'язаний із закордоном. Доводиться мати справу з конкретними людьми, документами. І стає соромно, коли не знаєш, як правильно написати те чи інше прізвище, ім'я або прикметник від них. Надто, якщо такі особові назви складені з двох і більше слів, а деякі мають частки, артиклі. Прошу «Хрещатик» один з «Уроків державної мови» присвятити цій темі. Адже вона цікавить багатьох. З повагою, Віктор Іваненко, Київ.
За «Українським правописом», імена та прізвища (а також прізвиська) людей, що складаються з двох чи трьох слів або до яких входять частки, артиклі тощо, можуть писатися окремо, разом і через дефіс.
1. Окремо пишуться:
а) Прізвиська (українські й перекладені іншомовні), утворені поєднанням імені та прикметника, узгодженого з ним чи з наступним іменником, причому кожне слово – з великої літери: Іван Волове Око, Петро Чорне Лихо, Річард Левове Серце; сюди належать й особові найменування американських індіанців: Прудкий Кінь, Ясне Сонце, Гостра Стріла.
б) Псевдоніми, котрі складаються з імені та прізвища: Леся Українка, Панас Мирний, Марко Вовчок, Джек Лондон, Максим Горький.
в) Повні давньоримські особові назви, в яких перше слово означає особове ім'я, друге – родове, третє – прізвище: Гай Юлій Цезар, Марк Порцій Катон.
г) Частки, артиклі та інші службові слова (ван, да, де, ді, дю, дер, ед, ель, ла, ле, фон і т. ін.) в іншомовних особових назвах: Людвіг ван Бетховен, Леонардо да Вінчі, де ла Куева, ді Вітторіо, дю Гар, Нур ед Дін, ле Шапельє, фон дер Гольц.
До речі, скорочена частка д та ірландська частка о пишуться з власними іменами через апостроф: Д'Аламбер, Д'Артаньян, Д'Обіньє; О'Генрі, О'Коннері; частки Ван-, Мак-, Сан-, Сен-, що передують прізвищам і разом з тим становлять їхню невіддільну частину, пишуться через дефіс: Ван-Дейк, Мак-Магон, Мак-Клюр, Сан-Дієго, Сен-Сімон.
У ряді випадків частки пишуться разом із прізвищами, бо в такій формі їх засвоїла українська мова: Деліль, Дерібас, Лагарп, Ламетрі, Лафонтен, Лесаж, Фонвізін.
д) Слово дон («пан») перед особовим ім'ям як форма ввічливого звертання: дон Базіліо, дон Педро, дон Хосе. У власних назвах це слово пишеться з великої літери: Дон Жуан, Дон Кіхот. У загальному значенні слово «донжуан» пишеться разом і з малої літери.
е) Складові частини корейських, в'єтнамських, бірманських, індонезійських і таїландських особових назв: Кім Ір Сен, Лім Хон Ін; Хо Ші Мін, У Ну Мунг, У Чин Су; Вілуйо Пуспоюдо; Кулаб Сайпродіт, Луанг Вічит Ватакан.
2. Разом пишуться:
а) Українські прізвища, що складаються з дієслова в наказовій формі та іменника: Горицвіт, Затуливітер, Непийвода, Перебийніс, Тягнирядно, Убийвовк.
б) Українські прізвища, що виникли на основі словосполучень, до складу яких входять як повнозначні, так і службові слова: Великголова, Длябога, Добридень, Нетудихата, Отченаш, Панібудьласка.
в) Українські прізвища, утворені з прикметника та іменника за допомогою сполучного звука: Довгопол, Кривов'яз, Сивокінь.
г) Слов'янські особові імена, утворені від двох основ: Володимир, Всеволод, Людмила, Мирослава, Ростислав, Тихомир.
д) Складні китайські імена, які завжди виступають після прізвища: Го Можо, Ден Сяопін, Тао Юаньмінь, Сунь Ятсен. Якщо китайське ім'я становить одне слово, то обидві частини особової назви (прізвище та ім'я) пишуться окремо: Дін Лінь, Лу Сінь, Цюй Юань.
е) Тюркські, вірменські та інші особові назви з компонентами бей, заде, мелік, огли й под.; що вказують на соціальний стан, родинні стосунки: Ізмаїлбей, Турсунзаде, Керогли. Але арабське ібн пишеться окремо: Ібн Русте, Ібн Сіна, Ібн Фадлан, а тюркське паша – через дефіс: Гедік-паша, Осман-паша.
3. Через дефіс пишуться:
а) Складні особові імена: Василь-Костянтин, Жан-Жак, Зиновій-Богдан, Марія-Тереза, Мартін-Лютер, Фрідріх-Вільгельм.
б) Складні прізвища: Альтаміра-і-Кревеа, Білецький-Носенко, Жоліо-Кюрі, Квітка-Основ'яненко, Немирович-Данченко, Нечуй-Левицький, Римський-Корсаков, Чорний-Діденко.
в) Імена з кваліфікаційними прикладками, котрі часто вживаються у фольклорі для характеристики персонажів: Іван-солдат, Кирик-мужичок. Але якщо прикладка розгорнута, то ставиться тире: Іван – мужичий син, рідше – кома: Іван, селянський син.
1. Прикметники від складних особових імен, що пишуться через дефіс, зберігають це написання: Жан-Жак – жан-жаківський.
Дефіс також ставимо в прикметниках, утворених від імені та прізвища: Вальтер Скотт – вальтер-скоттівський, Жуль Верн – жуль-вернівський, Марк Твен – марк-твенівський.
2. Прикметники від китайських, корейських, в'єтнамських та індонезійських особових назв пишуться разом: Мао Цзедун – маоцзедунівський, Кім Ір Сен – кімірсенівський.
3. Прикметники від прізвищ типу ван Бетховен, фон Бісмарк утворюються тільки від іменника: бетховенський, бісмарківський. Якщо прикметник утворюється від прізвища з часткою, артиклем тощо, то він пишеться разом: де Голль – деголлівський, Нур ед Дін – нуреддінівський. Прикметники від прізвищ типу Д'Аламбер зберігають апостроф після частки: д'аламберівський.
4. Не утворюються прикметники:
а) від складних прізвищ, прізвиськ і псевдонімів типу: Гулак-Артемовський, Марко Вовчок, Дніпрова Чайка, Річард Левове Серце.
б) Від тюркських, вірменських, арабських та інших особових назв типу Керогли, Осман-паша тощо.
в) Від невідмінюваних іншомовних прізвищ типу ді Вітторіо, Ламетрі, Д'Обіньє.