КЕПКУВАТИ — СЛОВОВЖИВАННЯ

Правильніше: кепкувати, глузувати

Правильніше: жартувати (насміхатися, глузувати, кепкувати) з кого; на глузи брати кого; смішки з кого робити

Правильніше: насміхатися (глузувати, глумитися, кепкувати, кпити) з кого; на сміх (на глузи, на глум, на кпини) брати (підіймати, здіймати) кого; сміхи збивати з кого

Правильніше: моркву терти комусь; насмішки кидати

Хлопець надовго виїжджав з міста. І от він повернувся, зайшов до себе в гуртожиток. Друзі радо зустрічали його, тиснули руку, обнімали і... кепкували. Так розповідав журналіст у радіопередачі. Щось не віриться, щоб приятелі при цьому глузували й насміхалися, адже саме таке значення має дієслово кепкувати. Скоріш, вони жартували, а кореспондент, який негаразд знав мову, і зморозив казна-що.
Часто дієслово збиткуватися вживають із додатком у родовому відмінку і прийменником з (збиткуватися з хлопця) замість додатка в орудному відмінку та прийменника над (збиткуватися над хлопцем). «Ще мало ти на світі пожив, щоб збиткуватися над господарями» (Михайло Стельмах).
Очевидно, неправильно застосовується це слово під впливом його синонімів – знущатися, глумитися, глузувати, які в літературній мові переважно виступають із додатком у родовому відмінку і прийменником з (знущатися, глумитися, глузувати – з кого?).