ЙМОВІРНЕ — СЛОВОВЖИВАННЯ

Дехто сприймає ці прикметники як синоніми й помилково пише: «Мені про те відомо з імовірних джерел»; «Таке припущення – вірогідне». А треба написати навпаки: в першому реченні – вірогідних, у другому – ймовірне. Вірогідний – цілком правдивий, достеменний, перевірений; який не викликає сумніву. «Найбільш вірогідними є відомості Геродота про найближчі до Ольвії території» (з «Нарисів стародавньої історії України»), «Всю ніч Галя думала, як сказати матері про те, що вона вирішила. Вигадувала різні причини. І всі вони здавалися їй такими вірогідними» (Юрій Мокрієв). Імовірний (ймовірний) – той, що його можна тільки припускати; можливий. «Страховище, безумовно, було дніпровським собакою. Або, може, величезним сомом. Останнє більш імовірне» (Олесь Донченко). Крім того, це слово означає ще «довірливий». «Імовірний він дуже: найбрехливішому брехунові ладен зараз повірити» (Словник за редакцією Агатангела Кримського).

Ці прикметники часом уважають за тотожні й помилково пишуть: «Я знаю про це з імовірних джерел»; «Таке припущення — вірогідне». А треба було написати навпаки: в першій фразі — вірогідних, у другій — імовірне.
Прикметник вірогідний означає «цілком певний, цілком правдивий, достеменний, перевірений»: «Вірогідні написання букви «і» замість «о» починаються з XIV — XV вв.» (А. Кримський); а ймовірний — це «той, що його можна тільки припускати»: «Пригоди були довгі, плутані і завжди переходили межі ймовірного» (В. Козаченко). Крім того, слово ймовірний означає ще «довірливий, той, що легко вірить»: «Імовірний він дуже: найбрехливішому брехунові ладен зараз повірити» (Словник за редакцією А. Кримського).