ЗІСТАВЛЯТИ

Порівнюючи щось з чимсь, розглядати, обговорювати це в якомусь спільному аспекті (зіставляти дані перепису населення, зіставляти погляди вчених). «Для запису діалектного матеріалу з синтаксису доводиться особливо пильно спостерігати в говірці місцеві особливості, часто їх перевіряти й зіставляти». (Ф. Жилко.) «…Зіставляючи між собою твори письменників, що творять на багатьох десятках мов, ми вловлюємо в них якісь спільні тенденції у формах, у стилі». (Л. Новиченко.)
Часто замість зіставляти невиправдано вживають співставляти — слово, не властиве українській мові.

Чак Є. Д. Чи правильно ми говоримо?

порівнювати, зіставляти, сопоставлять, співставляти

У 11-томному академічному та й інших словниках я не побачив дієслова співставляти. Як це розуміти?
А так, що його нема в нашій літературній мові. Люди, котрі користуються калькою з російської співставляти (від сопоставлять), роблять помилку. Бо є давні українські відповідники зіставляти й порівнювати, що передають те саме поняття. Синонімічність цих дієслів сприяла закріпленню в них однакової сполучуваності. Звичайно вони керують прийменниково-відмінковою формою з плюс орудний відмінок. Наприклад: «По суті справи грип сьогодні можна порівняти хіба що з легеневою чумою середніх віків» (Юрій Щербак), «Надто дужі були враження минулої ночі, коли зіставити їх з подіями попереднього дня» (Юрій Смолич).
Колись лексему порівнювати поєднували здебільшого з родовим відмінком іменників та прийменником до. Про це свідчать твори Панаса Мирного, Лесі Українки, Михайла Коцюбинського. Переважало таке керування й у мові 20 – 30 років ХХ ст. Так, у Юрія Яновського читаємо: «Дубка порівняти до шхуни». Сучасній мовній практиці воно не властиве.

Уроки державної мови (з газети «Хрещатик»)

співставляти

Правильніше: порвнювати, зіставляти

Словник-антисуржик.

Співставляти томи прочитаного

Правильніше: Зіставляти томи прочитаного

Довідник з українського слововживання. М. Волощак