ЗМУШУВАТИ — СЛОВОВЖИВАННЯ

Правильніше: штовхати вперед кого

Правильніше: тягти (тягнути) за язик

Правильніше: наступати на горло (на горлянку)

Правильніше: тягти за язик; розв'язувати язик

Правильніше: напускати дурману

Правильніше: змушувати; силувати; зневолювати

Для урізноманітнення мовлення замініть дієслово заставляти, коли мовиться примушування, на один із варіантів: змушувати, примушувати, силувати.

АЛЕ:

заставляти — займати простір; віддавати щось кредиторові.

Двері од пекарні забив я та заставив кошиком (Михайло Коцюбинський). 

Вхопила Ганна свою новішу свитину, побігла до шинкарки, заставила за карбованця (Іван Нечуй-Левицький).

Правильніше: ніхто тебе за язик не тягнув

Правильніше: не забарився; не загаявся; не змушуй на себе чекати

Такий же дивний потяг до дієслова мусити зав'язав світ деяким авторам ориґінальних творів і перекладів; вони-бо забули про інші близькі вислови — бути повинним, мати щось зробити й задовольняються, не зважаючи на різні нюанси, тільки словом мусити. Читаємо, наприклад: «Як домовились, йому щоранку мусили давати сніданок». У цім реченні нема й натяку на якийсь мус чи принуку, тому й сніданок повинні були (або мали) щоранку давати. Інша річ, коли у фразі чується принука, тоді дієслово мусити буде на місці: «Не рада коза торгу, а кури весіллю, та мусять» (М. Номис).
Людина, що має бодай якесь відчуття мови, в тих фразах, де йдеться про невелику потребу щось зробити, можливість відбутися чомусь, відповідно до російських висловів собираться сделать, предстоять чему-то, буде користуватись дієсловом мати: «Що ж я вам маю сказати, сестриці? Так чогось нездужаю, — було одмовляюся» (Марко Вовчок); «Сьогодні маю дещо зробити по господарству» (з живих уст); «Цього дня мало бути велике свято для жителів острова, де жили ескімоси» (М. Трублаїні).
Там, де мовиться про обов'язок щось зробити, треба ставити бути повинним: «Весною на економії пан роздав на кожну хату по двадцять качиних яєць, а восени кожна молодиця повинна була принести на економію двадцять качок» (І. Нечуй-Левицький); «Слово, моя ти єдиная зброя, ми не повинні загинуть обоє!» (Леся Українка). А коли говориться про крайню потребу щось зробити, іноді навіть усупереч бажанню, тоді до речі буде дієслово мусити: «За лихими ворогами мушу покидати» (народна пісня); «Я мушу тепер сказати все так, як воно було насправді» (з живих уст).
Проте не слід забувати й таких висловів у нашій мові: мусить бути, що означає «мабуть», «імовірно» («Іде шляхом молодиця, мусить бути, з прощі». — Т.Шевченко), не мусити, тобто «не мати змоги», «не могти» («Полюбила козаченька, не мушу забути». — Народна пісня).

Правильніше: Спонукатиме до економії