ЗМУШЕНИЙ — СЛОВОВЖИВАННЯ

Примушений означає «присилуваний кимсь або чимсь чинити саме так». При цьому особа того, хто вимагає (або обставини, що вимагають таких дій), може вказуватися, а може й не називатися.

С в і ч к а:
І ось,
В той самий час, коли там на горі
Пани вельможні гучно бенкетують
При громі сурм та полум'ї свічок, —
Ми в темряві примушені томитись,
Без світла, в темних хатах, як кроти,..
(І. Кочерга.)

«Сковані морозом, примушені текти під кригою її могутні хвилі, ніхто й не здогадається, яка насправді Нева в усій своїй силі й красі. Брудний, поруділий сніг приховує її від людських очей». (О. Полторацький.)
Крім значення «присилуваний чинити саме так», примушений виступає ще із значенням «той, що має обов'язок чинити саме так». Наприклад: «— У мене нема такого вулика! — презирливо майнула крильцями бабка. — Це тільки ви, прості робочі бджоли, примушені працювати день і ніч, а я літаю, де схочу, засну, де трапиться, їм, що схочу». (О. Іваненко.)

К е м б л ь:
а вже коли громада вся рішає,
то всяк примушений рішинця слухать.
(Леся Українка.)

Змушений і вимушений — синоніми, коли виступають у функції дієприкметника і виконують роль іменної частини складеного присудка. У цьому разі вони означають дії людини (живої істоти), часом здійснювані навіть проти власного бажання, під тиском обставин. Коли йдеться про неживі предмети, вживаємо примушений. «Був змушений (вимушений) це зробити, бо іншого виходу немає». «Селяни змушені були орендувати землю в поміщиків на кабальних умовах: обробляти своїми знаряддями і кіньми поміщицькі землі, віддавати поміщикові половину врожаю». «Тому що на кінофабрику хороших сценаріїв не надходило … я вимушений був надалі писати сценарії сам». (З творів О. Довженка.) «У міру підростання звірят, щоб забезпечити їх кормами, старі вовки змушені ходити на полювання і вдень». (З журналу.)
У функції прикметника (означення до підмета або додатка, що виражений віддієслівним іменником), коли разом з іменником це словосполучення означає дію, зумовлену певними ситуаціями, вживають вимушений, а не змушений. Наприклад: вимушена посадка, вимушена зупинка, вимушене байдикування, а не «змушена посадка», «змушена зупинка» і т. ін. «От тільки він, старий машиніст Сорокоуст, висловлюючись мовою сина-льотчика, пішов на вимушену посадку». (О. Гуреїв.) «Жінки в замку Тарновських порозшукували торішнє незакінчене гаптування й модні аплікації, коротали за ними вимушене сидіння в покоях». (Іван Ле.) «Лагутін, спокійно сяючи блакитною прозорістю очей, говорив про боротьбу з вимушеними затримками в роботі «Могутнього». (О. Донченко.) «— …Хіба, приміром, для мене або для тебе було б щось кривдне в тому, що людина, якій я бажав дати щастя, знайде-таки його десь-інде після моєї вимушеної посадки?» (О. Гончар.)
Вимушений (а не змушений) вживається у значенні «здійснюваний через силу, роблений, нещирий». «Либонь вона ледь-ледь зніяковіла і намагалась приховати це за вимушеною усмішкою, що струмувала по її лицю, як сонячна вода». (Є. Гуцало.) «Незадоволений ситуацією, Безбородько автоматично тис простягнуті йому руки і так само автоматично розтягував губи у вимушену усмішку». (Ірина Вільде.) «Його сміх був вимушеним, стриманим». (С. Голованівський.) «Він розпростер хрестом худі, як палички, дитячі руки, і вимушена усмішка застигла на його обличчі». (О. Донченко.) «Рухи її якісь вимушені, голос ненатуральний». «По виході присяжних суддів фізіономія судової зали відразу змінилася, відлетів дух вимушеної поваги й церемоніальності». (З творів І. Франка.) «Вона [зустріч братів] вийшла на диво вимушена і холодна». (Н. Рибак.)
Як уже зазначалося, слово вимушений найчастіше виступає з віддієслівним іменником, але часом другий компонент словосполучення являє собою іменник не дієслівного походження, хоч і абстрактний. «Здавалось, що вже більше як півгодини тягнеться цей вимушений спокій». (В. Козаченко.) «Улька слухала матір з вимушеною увагою, а її лукавий погляд не відривався від Грицевого бриля, що висів на гвіздку». (С. Добровольський.)
Так само з префіксом ви-, а не з- вживаються відповідні слова, коли вони виступають із заперечною часткою (префіксом) не-: невимушена усмішка, невимушений вигляд, невимушена хода (але ні в якому разі не говорять: «незмушений вигляд», «незмушена хода»). «Вутаньці була приємною його увага, і коли воєнком з невимушеною чемністю попросив дозволу сісти, вона, зашарівшись, тільки кивнула в знак згоди». (О. Гончар.) «Як і Гоголь, Квітка широко користується всіма багатющими лексичними скарбами народної мови… оповідними синтаксичними зворотами, чим надає своїй мові невимушеної природності, простоти і соковитого емоційного забарвлення». (П. Федченко.) «Розмова полилась невимушена, весела, і незабаром Бальзак привернув усю увагу товариства». (Н. Рибак.) «Тим часом цеховики вже повстромлювали в свічники свої свічки й розсипались по палаті барвистими купками. Починається невимушена весела метушня». (І. Кочерга.)
Отже, коли щось робиться з примусу, за чиїмсь суворим наказом, вимогою, вживають слово примушений (у ролі іменної частини складеного присудка). Коли йдеться про те, що немає іншого виходу з певних обставин, вживаються паралельно слова змушений і вимушений, але у функції означення в словосполученні з іменником у ролі підмета або додатка виступає тільки вимушений.
З погляду сучасної стилістичної норми трохи незвично звучать словосполучення «примушений сміх» у ремарках Лесі Українки: «[Евфрозіна] (З трохи примушеним сміхом зникає в дверях гінекея)» («Оргія»). «Руфін з слабким примушеним усміхом мовчки потакує головою» («Руфін і Прісцілла»). Це можна пояснити тим, що на той час ще не було чіткої семантико-стилістичної диференціації.

Примушений – присилуваний кимось або чимось чинити саме так. Причому особа чи обставини, що вимагають таких дій, можуть і не вказуватися. «Ми в темряві примушені томитись» (Іван Кочерга), «Була б якась потіха мені з того, якби ти заїхала, я б, може, чогось довідалась, що вивело б мене з сеї примушеної пасивності» (Леся Українка). Змушений і вимушений – синоніми, коли виступають у функції дієприкметника й виконують роль іменної частини складеного присудка. У цьому разі вони означають вчинки людини, інколи здійснювані навіть проти власного бажання, волі. «Змушений жити в місті, далеко від народу, я часом з головою пірнаю в етнографічні записи» (Михайло Коцюбинський), «Наші війська вимушені тепер займати еластичну оборону» (Віталій Петльований).
У функції прикметника (означення до підмета або додатка, що виражений віддієслівним іменником), коли разом з іменником це словосполучення передає дію, зумовлену певними ситуаціями, вживають вимушений, а не змушений. Наприклад: вимушена посадка, вимушена зупинка, вимушене байдикування, а не змушена посадка, змушена зупинка тощо. Вимушений (не змушений) виступає у значенні «здійснюваний через силу, роблений, нещирий». «По її лиці перебігло щось чудне... мов жаль, мов вимушений усміх» (Ольга Кобилянська).
Як уже зазначалося, лексема вимушений найчастіше поєднується з віддієслівним іменником, але іноді другий компонент словосполучення являє собою іменник не дієслівного походження, хоч і абстрактний. «Улька слухала матір з вимушеною увагою, а її лукавий погляд не відривався від Грицевого бриля, що висів на гвіздку» (Спиридон Добровольський). Так само з ви-, а не з- уживаються відповідні слова, поєднуючись із заперечною часткою (префіксом) не-: невимушена усмішка, невимушений вигляд, невимушена хода. «Розмова полилась невимушена, весела...» (Натан Рибак).