ЗДІБНІСТЬ — СЛОВОВЖИВАННЯ

Правильніше: вроджений хист

Правильніше: Від кожного за здібностями

Правильніше: він має (у нього) лихі (погані) нахили (здібності)

Правильніше: мати хист до чогось

Правильніше: попри всі свої здібності; хоч і який здібний

Правильніше: високо літати

Правильніше: закопати талант в землю

Правильніше: не ликом (не з лика) шитий; не з лопуцька

Правильніше: мілко плаває

Правильніше: закопати (зарити) в землю свій талант

Правильніше: нахили; здібності

Правильніше: показати своє

Чи слова здібний, здатний, зугарний є цілком тотожні, чи між ними є якась значеннєва різниця? Ні, це — не зовсім тотожні слова. Іменник здібність, який виник від прикметника здібний, означає «наявність природжених задатків якогось таланту, розумових властивостей чи нахил до якогось уміння»: «Софія виявила неабиякі здібності» (А. Шиян). Тому й прикметник здібний указує на наявність у людини певних природжених властивостей: «Здібний, як віл до корита» (М. Номис); «Мая був талановитий, здібний і освічений юнак» (Ю. Смолич).
Іменник здатність, похідний від прикметника здатний, означає «набута властивість чи підхожість людини або речі до чогось»: «Не кожен має здатність так прислужуватись, як він» (із живих уст). Через це й прикметник здатний прикладають до людини, що підо впливом тих або тих умов у житті набула певних властивостей, а не народилася з ними: «Він на таке — не здатний» (із живих уст); «Мені ці халяви — не здатні, бо малі» (Словник Б. Грінченка).
Близьким до здатний є прикметник зугарний: «Я не знаю, чи зугарен він хоч слово ласкаве сказати» (М. Кропивницький); «А ми доженемо. — Зугарнії» (Панас Мирний).
Отож, треба казати: «Ця людина визначається неабиякими математичними здібностями», — а не здатностями, «він може (здатний) таке сказати», — а не здібний.

Правильніше: Виявили власні здібності

Правильніше: Виняткові здібності