ЗДАТНОСТІ — СЛОВОВЖИВАННЯ

Правильніше: утратити мову; утратити дар мови

Чи слова здібний, здатний, зугарний є цілком тотожні, чи між ними є якась значеннєва різниця? Ні, це — не зовсім тотожні слова. Іменник здібність, який виник від прикметника здібний, означає «наявність природжених задатків якогось таланту, розумових властивостей чи нахил до якогось уміння»: «Софія виявила неабиякі здібності» (А. Шиян). Тому й прикметник здібний указує на наявність у людини певних природжених властивостей: «Здібний, як віл до корита» (М. Номис); «Мая був талановитий, здібний і освічений юнак» (Ю. Смолич).
Іменник здатність, похідний від прикметника здатний, означає «набута властивість чи підхожість людини або речі до чогось»: «Не кожен має здатність так прислужуватись, як він» (із живих уст). Через це й прикметник здатний прикладають до людини, що підо впливом тих або тих умов у житті набула певних властивостей, а не народилася з ними: «Він на таке — не здатний» (із живих уст); «Мені ці халяви — не здатні, бо малі» (Словник Б. Грінченка).
Близьким до здатний є прикметник зугарний: «Я не знаю, чи зугарен він хоч слово ласкаве сказати» (М. Кропивницький); «А ми доженемо. — Зугарнії» (Панас Мирний).
Отож, треба казати: «Ця людина визначається неабиякими математичними здібностями», — а не здатностями, «він може (здатний) таке сказати», — а не здібний.

Правильніше: зав'язало (перепинило) мову

Правильніше: кебета догори дригом стала

Правильніше: коротка пам'ять

Правильніше: ум за розум заходить; глузд за розум завертає

Правильніше: обручі розсихаються

Правильніше: язик у петлю скрутило комусь

Правильніше: шагренева шкіра

Правильніше: показати почому лікоть кваші

Правильніше: ум за розум заходить

Правильніше: загубити думку

Правильніше: загубити розум

Правильніше: забути язика в роті

Перевірте доречність вживання дієслова володіти і в разі потреби замініть:

мати здатність, бути здатним — який може, уміє здійснювати, виконувати, робити що-небудь, поводити себе певним чином;

опановувати — ґрунтовно засвоювати щось;

орудувати — вправно діяти;

знати — мати певні чи спеціальні знання.

АЛЕ:

володіти — мати що-небудь у своїй власності.

Він володів земельною ділянкою біля ріки.

Правильніше: спроможність гуртувати

Правильніше: Спроможність гуртувати