ЗВИЧНИЙ — СЛОВОВЖИВАННЯ

«По двору ходило багато домашньої птиці», — читаємо в одному сучасному оповіданні, де автор не замислився над різницею слів домашній і свійський.
Прикметник домашній означає «той, що живе в домі або стосується дому»: «Домашнього злодія не встережешся» (М. Номис); «Іван хоче оповідати про своє життя домашнє» (М. Коцюбинський), а свійський — «не дикий, приручений»: «Коли нема диких (качок), то з досади і свійських лупить» (О. Стороженко); «На цвинтарі поміж бабами та дівчатами дибали чотири свійські журавлі» (І. Нечуй-Левицький). Миша — дика тварина, але коли вона живе в хаті, її звуть домашньою мишею на відміну від такої ж дикої — польової, що водиться в полі.
Слово свійський буває синонімом слова звичний: «Соломія затулила вуха й заплющила очі. Ця пітьма більш знайома, більш свійська, не так мучила її» (М. Коцюбинський). Інколи ним користуються як відповідником до російського нашенский: «Колись шляхта та свійська старшина в ярмо запрягали» (П. Конура).

Правильніше: буває, що п'яний гуляє

Правильніше: він звик до цього; це стало (зробилося) його звичкою; це стало для нього звичним

Правильніше: це йому (для нього) звичайна річ; він до того звик; це йому за звичай

Правильніше: звичайним порядком

Правильніше: не дивина; звична річ

Правильніше: звичайно; звичайним ладом; як заведено; як звичне

Правильніше: вдача