ЗВИЧКИ — СЛОВОВЖИВАННЯ

Правильніше: позбутися звички

Правильніше: я добре знаю (мені добре відомі) його звички

Правильніше: з незвички; не маючи звички

Правильніше: Позбутися звички

Правильніше: він звик до цього; це стало (зробилося) його звичкою; це стало для нього звичним

Правильніше: стати (зробитися) звичкою (звичаєм, навичкою)

Правильніше: він має звичку

Правильніше: За старою звичкою

Правильніше: звичка

Правильніше: гріховна звичка

Правильніше: за старим (давнім) звичаєм; за давньою звичкою; як колись було; по-давньому

Правильніше: своїм звичаєм; за звичкою; з навички

Правильніше: мати нахил (звичку)

Правильніше: звичка

Правильніше: хто біг за возом, побіжить і за саньми

Правильніше: звичка

Вони близькі значенням і за суттю певною мірою переплітаються. Однак не тотожні.
Звичай – правила гідної громадської поведінки, що побутують у того чи того народу, суспільної групи, колективу, а також давній, традиційно усталений порядок святкування, відзначення пам'ятних та урочистих подій, дат. Людина, котра живе в якомусь середовищі, вихована в звичаях свого оточення. Про звичку переважно йдеться тоді, коли мають на увазі поведінку або вдачу однієї особи, індивіда.
Обидва слова входять до складу сталих сполучень: для звичаю, у звичаї, своїм звичаєм; за (своєю) звичкою, увійти у звичку, взяти собі за звичку і т. ін. Для літературної мови характерне поєднання іменника звичка з прийменником за, що відбито в СУМі. Цей вислів може поширюватися прикметниками, видозмінюючи свій зміст. Так, за старою звичкою означає «як давно заведено, за давньою традицією». На місці звороту за своєю звичкою може стояти інший – за своїм звичаєм.

Правильніше: звичка

Правильніше: Стало звичкою

Правильніше: У нього є звичка, він має звичку

Правильніше: Шкідлива, погана звичка