ЗБІДНИВ — СЛОВОВЖИВАННЯ
Збідни́ти, збідні́ти
Збіднити — зробити бідним. «З болем я думаю про те, як ми збіднили свої фільми, коли почали уникати в кіно напливу роздумів і спогадів, уникати красивої натури та ефектного освітлення». (О. Довженко.)
Інколи в усному мовленні й на письмі це слово плутають із збідніти.
Збідніти — стати бідним. «Ви ж тим не збіднієте…» (І. Нечуй-Левицький.) «Тягались вони, тягались, вимотували з них грошенята, вимотували. Дійшло до того, що як Василь збіднів, так і Онисько знищів». (Панас Мирний.) «Не збідніли б од того…» (М. Коцюбинський.) «Рід Тобілевичів належав колись до багатих і знатних фамілій польської шляхти, але ще десь у другій половині XVIII ст. несподівано збіднів». (Л. Стеценко.)
Інколи в усному мовленні й на письмі це слово плутають із збідніти.
Збідніти — стати бідним. «Ви ж тим не збіднієте…» (І. Нечуй-Левицький.) «Тягались вони, тягались, вимотували з них грошенята, вимотували. Дійшло до того, що як Василь збіднів, так і Онисько знищів». (Панас Мирний.) «Не збідніли б од того…» (М. Коцюбинський.) «Рід Тобілевичів належав колись до багатих і знатних фамілій польської шляхти, але ще десь у другій половині XVIII ст. несподівано збіднів». (Л. Стеценко.)