ЗАУВАЖЕННЯ — СЛОВОВЖИВАННЯ

Правильніше: тикати (тицяти, штрикати) в очі [пальцем]; тикати носом

Правильніше: зауваги до роботи

Правильніше: зауваги враховано (врахували)

Правильніше: заувага, закид

В українській мові далеко більше вживаються прислівники, ніж у російській, де вони часто поступаються перед конструкціями з прийменниками й іменниками на зразок с нетерпеньем, с удовлетворением, в нерешительности. Наприклад, читаемо: «Нічого ви не знаете! — нетерпляче перебила вона» (Леся Українка); «Гармаші не відстають, — виглянувши крізь вирву вікна на перехрестя, задоволено промовив Чумаченко» (О. Гончар); «Гафійка раптом почервоніла і нерішуче стояла» (М. Коцюбинський); «У вітринах крамниць Таня заздрісно розглядала красивих, великих ляльок» (О. Копиленко).
Однак деякі сучасні автори забувають про це й пишуть: «Олена Іванівна стояла в нерішучості в коридорі»; «Ото лається, собацюга. Де тільки навчився? — із заздрістю сказав Ігор». Розуміється, в цих фразах далеко краще було б написати: «стояла нерішуче в коридорі», «заздрісно (заздро) сказав Ігор».

Правильніше: Робити зауваження

Правильніше: Доречне зауваження