ЗАРАЗА — СЛОВОВЖИВАННЯ

Правильніше: зараза

Правильніше: я мушу зараз піти, а ні – то запізнюся на потяг

Правильніше: у (на) цей (той) момент (час); у цю (ту) мить; під ту мить (хвилину); цієї миті; зараз; наразі

Правильніше: щойно; тільки-но; оце тільки (зараз)

Правильніше: зараз прийматимуть

Правильніше: в одну хвилину (хвилю)

Правильніше: зараз

Правильніше: тепер, зараз

Правильніше: зараз же

Перевірте, чи не пропущено кому перед відповідним зворотом (Правопис. §118 А) п.16).

Вживання дієприкметників активного стану з -уч-, -юч- не рекомендовано нормами сучасної української мови.

Замініть недіючий на один з варіантів: нерухомий, неживий; недійовий, нечинний, бездіяльний, неактивний, закритий, не в дії, не в роботі, без руху.

Або перебудуйте речення, використавши дієслово не діяти.

Замініть конструкцію у цей же час на стилістично кращий варіант: водночас, саме зараз.

 

Ці слова часом плутають, хоч не в усіх контекстах можлива заміна одного одним.
Тепер насамперед означає «у наш час», «останнім часом». «— …Ти хотів би жити тут не тепер? За княгині Ольги, при Ярославі, при Хмельницькому? Або через сто років?
— Тепер.
— І я». (О. Довженко.)

О так! Минуле — не могила,
Хресті примарний силует, —
Недарма ж мужнього Данила
Тепер оспівує поет.
(М. Рильський.)

Тепер виступає в тих контекстах, де якісь нові факти підтверджують, розвивають ті, про які розповідалося раніше, або протиставляються їм. Наприклад: «Здається, ще недавно ми з Іваном були студентами, тепер він уже доктор наук, відомий учений». «Джеря був сивий, аж білий. Густі сиві брови низько понависали й закривали очі, з-під їх і тепер блищали темні, як терен, очі». (І. Нечуй-Левицький.)

«Р і ч а р д:
Тяжка дорога?
Д ж о н а т а н:
Ні, тепер не дуже,
за стільки часу вторували люди».
(Леся Українка.)

«Настали інші часи, настали інші люди… Тепер стало діло напереверт: на людському полі стояли полукіпки, а панський хліб стояв незжатий». (І. Нечуй-Левицький.)
Синонімами слова тепер у цьому значенні виступають слова нині, сьогодні, вжиті в переносному значенні.

Те море, де чубаті козаки
Дива в чайках творили гостроносих,
А нині плинуть мирні пароплави,
Людей на відпочинок везучи…
(М. Рильський.)

«Сьогодні немає в нас господарства, де б не було кількох агрономів, зоотехніків, інших спеціалістів». (З журналу.)
Слово тепер вживається також на означення зміни певної дії, процесу, стану іншими. Наприклад: «Експериментальну частину закінчено, тепер можна переходити до наступного етапу». «Хворий під наркозом заснув, і тепер можна було починати операцію».
Слово зараз означає: «цієї миті, секунди, хвилини». «Тихше! Хай ніщо не відвертає вашої уваги. Зараз ми будемо вкладати в уста артистів слова, які навіть не приснились би на чернігівських луках ні їм, ні їхнім нащадкам цілі, можливо, століття…» (О. Довженко.)

А десь гуде, шумить, юрбує…
Галина й зараз ніби чує
І крок, і дзвін, і сміх, і спів
в янтарнім морі ліхтарів…
(В. Сосюра.)

Слово зараз має і такий відтінок, як «негайно», «невідкладно». «Кирило довго блукав, поки вгамувавсь трохи. Чи він був правий? Чи не образив даремне Івана?.. Він мусить зараз побачити Івана». (М. Коцюбинський.)
Раніше слово зараз досить часто вживалося ще в значенні «відразу». «Високоповажаний Добродію, простіть, що зараз не міг відповісти на ласкавий лист Ваш». (М. Коцюбинський.) «Сказано, воно іншого роду, іншого заводу… Зараз видно». «А одробила своє, то зараз із хати…» (Панас Мирний.)
У сучасній мові частотність вживання слова зараз у цьому значенні невисока.
Поширена стилістична помилка полягає в тому, що деякі мовці вживають слово зараз не з властивим йому значенням «цієї миті», «у момент розмови», а з переносним «нині», «сьогодні», тобто у тих контекстах, де має бути вжите слово тепер. У реченні «Зараз мій приятель живе в Києві, працює на заводі» слід було вжити слово тепер, оскільки тут підкреслюється, що приятель живе в Києві взагалі, а не тільки цієї миті. У реченні «Минулого року я закінчив університет, а зараз збираюся вступати до заочної аспірантури Інституту української мови» слово зараз могло б бути якоюсь мірою стилістично виправданим лише в тому разі, якби ця розмова відбувалася в момент подання документів до заочної аспірантури. За всіх інших обставин треба було вжити слово тепер.
Ще приклади: «Моя сестра раніше жила в Харкові, а тепер переїхала до Києва. Але зараз у місті її немає: третій тиждень відпочиває на дачі». «Викладач Жевченко тепер працює на філологічному факультеті; зараз він читає лекцію в аудиторії 47». У першому реченні слово тепер вжите тому, що в житті сестри настав новий етап (постійне перебування в Києві); зараз — тому, що йдеться про місце її перебування в момент розмови. З другого речення можна зрозуміти, що викладач Жевченко колись працював не на філологічному факультеті. Тому за вже розглянутим принципом (див. вище) тут слід вжити слово тепер; далі вживаємо зараз, бо йдеться про дію, що відбувається в момент розмови.
Отже, значення слів тепер і зараз близькі, але не тотожні; кожне з них має свої відтінки.

В українській літературній мові, якщо треба визначити час, запитують: котра година? (а не скільки зараз годин?), о котрій годині? (а не в скільки годин). І відповідають: восьма, дев'ята ( а не вісім, дев'ять); о третій, о п'ятій, о шостій (а не в три, в п'ять, у шість). Тобто форма порядкового числівника в запитанні узгоджується з формою порядкового числівника у відповіді. Ілюстрації з творів майстрів слова, які репрезентують різні місцевості та різні історичні періоди, свідчать, що ця мовна конструкція усталена й загальноукраїнська. «Вставши о восьмій, він поснідав», «Пішов о дванадцятій замість о першій» (Іван Франко), «Вранці прокидаємось близько десятої години» (Леся Українка), «Вже пізно, друга година», «Кінчаємо роботу о третій годині» (Михайло Коцюбинський), «Була тільки п'ята година, а навкруги сутеніло» (Олесь Гончар), «Завтра об одинадцятій на мене чекатиме інженер» (Юрій Смолич). У таких фразах порядкові числівники означають не проміжок часу між двома годинами, як, скажімо, в російських висловах в пятом часу, в одиннадцатом, а точно визначену годину, що по-російськи буде: в пять часов, в одиннадцать часов. На доказ цього можна навести ще одну фразу з творів Михайла Коцюбинського: «Рівно о пів до сьомої панна Анеля пройде через столову у кухню». Тому слід уживати не одна година ночі, а перша година ночі.
Коли потрібно сказати не про точно визначений час, а лиш приблизно назвати період між двома годинами, маємо тоді, як радив Борис Антоненко-Давидович, ставити перед порядковим числівником прийменник на: «Ой сплю годину, сплю і другу, а вже повертає та на третю» (Семен Гулак-Артемовський). Отож російську фразу «Я приду в пятом часу» треба перекласти українською: «Я прийду на п'яту годину», а не «Я прийду о п'ятій годині», бо це означає вже точний, а не приблизний час.
Дробові числівники передаються відповідним дробом із прийменником на до половини години: чверть на третю; з прийменниками на чи до, коли буде половина години: пів на восьму або пів до восьмої; з прийменниками до чи за, коли перейшло вже за половину години: за чверть восьма або чверть до восьмої, цебто: чверть години залишилося до восьмої чи за чверть години буде восьма. Не дробові числівники, а цілі, що означають кількість хвилин якоїсь години, слід ставити з тими ж прийменниками за попередніми правилами: десять на другу, тридцять на другу або тридцять до другої, за двадцять друга або двадцять до другої.
До цього варто додати, що в українській літературній мові є два варіанти називання часу. Офіційно-діловий: 7.25 (19.25) – сьома (дев'ятнадцята) година, двадцять п'ять хвилин; 7.40 (19.40) – сьома (дев'ятнадцята) година, сорок хвилин. Варіант, властивий художньому й усному мовленню: 7.25 і 19.25 – в обох випадках кажемо двадцять п'ять хвилин на восьму; 7.40 і 19.40 – в обох випадках за двадцять хвилин восьма. У побуті ще вдаються до такого визначення часу: без десяти хвилин четверта, п'ять хвилин на третю тощо.
Як ви спостерегли в прикладі з твору Юрія Смолича, рідкісний у нашій мові прийменник о перед числівником одинадцята має форму об (для уникнення збігу двох о). Але не можна замінювати прийменника о прийменником у (в): у третій годині. У діалогах часто створюється небажана тавтологічність, якщо на запитання котра година? відповідають: перша (друга, третя, четверта) година. Щоб уникнути цього, останнє слово годиться випустити. Як ось у Коцюбинського: «Котра година? – Одинадцята...»
Неграмотним є запитання скільки на ваших, коли просимо когось глянути на свій годинник (російський іменник часы має форму тільки множини). Треба: скажіть, будь ласка, котра година?
Іноді чуємо: яка година? Цей вислів нормативний у тому разі, коли слово година вживаємо в значенні «певний період», «певний момент». Володимир Сосюра писав: «Любіть Україну... в годину щасливу і в радості мить, любіть у годину негоди!» Отже, на запитання яка година? слід відповідати: година світла, сонячна, весела, ясна, сумна. Як видно з прикладів, підкреслюється тільки якість, а не порядок при лічбі.
Коли мовиться не про означення часу доби, поділеної на 24 години, а про кількість часу, витрачену на якусь працю чи дію, тоді належить користуватися кількісними числівниками: «Як ось із неба дощ полився, в годину весь пожар залив» (Іван Котляревський), «От ми й узялися перевіряти рахунки з десятої ранку аж до сімнадцятої дня, витративши на це діло сім годин» (з живих уст).

1. Тепер і зараз
Значення цих прислівників близькі, але не однакові. Отже, не в усіх контекстах можлива заміна одного одним.
Тепер виражає поняття «у наш час, останнім часом». «Так же буде поле, як тепер, синіти» (Володимир Сосюра); «Не тепер, то в четвер» (приказка). Тепер також ставлять, коли якісь нові факти підтверджують, розвивають ті, про які розповідалося раніше, або протиставляються їм. «Перед світлофором машини зупинилися. Тепер можна переходити вулицю» (з газети).
Синонімами тепер у такому значенні («після того, потім, далі») виступають ужиті переносно слова нині, сьогодні. «Учора студент, сьогодні спеціаліст» (з журн.).
Українська класика й народне мовлення надають прислівникові зараз вузького значення: «цієї миті, секунди, хвилини». Має він і відтінок «негайно», «невідкладно». «Зараз візьму сундук – і на вокзал» (Григорій Тютюнник).
Раніше це слово досить часто вживалося ще в розумінні «з першого погляду, відразу». «А се ж хатина знайомої дівчини Мар'яни, – Павлусь зараз пізнав» (Леся Українка). Та в сучасній мові частотність такого його застосування невисока. Як і в значеннях «зразу після чого-небудь»; «поряд з чимось, близько когось». «Зараз по новому році приїздить до мене в гостину Боровик з жінкою» (Михайло Коцюбинський).
Поширена стилістична помилка полягає в тому, що багато хто вживає прислівник зараз не з властивим йому значенням «цієї миті, в момент розмови», а з переносним «нині, сьогодні», цебто у тих контекстах, де доречне тепер. Наприклад, у реченні «Зараз батьки моєї дружини живуть у селі» слід було б поставити тепер, бо зазначається, що вони мешкають там узагалі, а не тільки в цей момент.
Те ж саме можна сказати і про використання прислівників нині, сьогодні. «Цей смольний дух п'янить мене і нині» (Максим Рильський), «Сьогодні економіка країни переживає не кращі часи» (з журн.) Саме нині, сьогодні, а не зараз.
2. У даний час чи нині?
У засобах масової інформації, виступах депутатів та урядовців, у офіційно-ділових, наукових текстах часто натрапляємо на вислови в даний час, у даній справі, в даній роботі тощо. Такі канцеляризми збіднюють, знебарвлюють мову, позбавляють її милозвучності. Тому перш ніж уживати слово, треба брати до уваги, яке значення в ньому закладено. Даний – це дієприкметник, утворений від дієслова дати. Виникає запитання: хто той час дав? Хто дав ту роботу (доручення, завдання)? У названих зворотах, якщо хоч трохи подумати, лексема даний не має сенсу. Чому не сказати без бюрократичних викрутасів нині, тепер (замість у даний час), у цій справі, у цьому творі? Замість «на даному підприємстві» – «на цьому підприємстві», замість «у даному разі» – «в цьому разі». Можна дібрати й інші повноцінні вислови, радить відомий лінгвіст Олександра Сербенська. Вона зауважує, що дані, дано використовують доречно математики (дано: х=50, дані комп'ютера). У діловому мовленні відчутна тенденція замінювати словосполучення дані про автора на відомості про автора. Лише інколи слово даний виступає в таких контекстах, де немає змоги його замінити.

Прислівник зараз витискує останнім часом прислівники тепер, нині: «Де гули набої, зараз сміх звучить» (В. Сосюра); «У нас зараз весна» (С. Плачинда). Проте між цими прислівниками є деяка значеннєва різниця.
Українська класика й народне мовлення надають прислівнику зараз вузького значення — «цієї миті, цю хвилину, негайно»: «Ходім зараз до матері» (М. Коцюбинський); «Зараз я піду» (Леся Українка); а коли мовилося про час, що оце триває, тоді користувалися словами тепер, нині: «Не тепер, так у четвер» (приказка); «Не той тепер Миргород, Хорол-річка не та» (П. Тичина); «Герман Гольдкремер устав нині дуже злий» (І. Франко); «Їх смольний дух п'янить мене і нині» (М. Рильський).
У фольклорі трапляються ще й такі прислівники: тепереньки («Ой колись була розкіш-воля, а тепереньки — неволя». — Народна пісня), теперечки («Теперечки дивись, до чого він доживсь». — Л. Глібов), тепера — відповідник до російського теперича й ниньки — відповідник нынче.
З цих прикладів випливає, що й у наведених на початку фразах із сучасної літератури краще було б, якби замість недоречного тут прислівника зараз стояли інші, саме в цьому тексті потрібні слова: «Де гули набої, нині сміх звучить»; «У нас тепер весна».

Правильніше: зараз, тепер, нині
Зараз я все з'ясую... Тепер інші часи... Нині це не має жодного значення.

Правильніше: Тепер він живе в місті