ЗАЛИЦЯЙСЯ — СЛОВОВЖИВАННЯ

фліртувати; загравати

Правильніше: крутити любов; пускатися в зальоти; фіґлі-міґлі корчити; залицятися; припадати біля кого (з ким); увиватися біля кого; бігати за ким; топтати стежку; забивати клинці; розводити шури-мури
Мова – не калька: словник української мови

ударяти за ким

Правильніше: залицятися до кого; упадати коло кого; смалити (присмалювати, пекти) халявки до кого
Мова – не калька: словник української мови

приударяти за ким

Правильніше: упадати коло кого; лицятися (залицятися, женихатися) до кого; смалити (пекти) халявки коло кого
Мова – не калька: словник української мови

любити жіноче товариство; часто залицятися

Правильніше: липнути до жіночих спідниць
Мова – не калька: словник української мови

залицятися

Правильніше: грати (прясти, стригти, стріляти) очима; підбивати клинці; пускати бісики; смалити халявки; топтати стежку (доріжку); стелитися барвінком
Мова – не калька: словник української мови

Залицятися, упадати, доглядати, ходити

Для українських дієслів залицятися (до когось), упадати (біля когось), доглядати (когось), ходити (коло когось) є російські відповідники ухаживать, смотреть, присматривать. Однак російське дієслово ухаживать може бути відповідником до кожного з наведених українських дієслів, зате не кожне з них відповідає російському ухаживать. Якщо, приміром, цілком природно по-українському звучать фрази: «Ні, ти насамперед скажи, що то за дівчина була, до котрої ти тут залицявся» (І. Франко), — або «Чоловіка стрінула... як ластівка, впадала й покірно лащилася до нього...» (І. Ле), — то ніяк не можна сказати: «Хворий був у тяжкому стані, й тому коло нього треба було ввесь час упадати».
Дієслова залицятись, упадати належать до семантичної групи, об'єднаної поняттям кохання чи симпатії. А коли йдеться про догляд дитини, людини, що опинилася в безпорадному стані, або хворого, там треба вживати дієслів доглядати, ходити: «А Оришка — стара вже, нездужала, — тільки й того, що доглядає дитину...» (Панас Мирний); «Стара циганка взяла Остапа під свою опіку. Вона ходила коло нього, варила йому зілля» (М. Коцюбинський). Забуваючи про ці слова, в українській мові дехто зрідка вдається до російського ухаживать, нашвидку переробивши його на український кшталт: «Мати вже два тижні хворіє, і, крім мене, нема кому за нею вхажувати», — замість правильного «нема кому доглядати її» або «нема кому ходити коло неї».