ЗАКОНОМ — СЛОВОВЖИВАННЯ

Правильніше: за законом

Правильніше: обминути (знехтувати) закон; розминутися з законом

Правильніше: згідно з законом

Правильніше: за законом

Правильніше: За законом

Правильніше: за правом; згідно із законом

Правильніше: надати чинності закону

Правильніше: дотримуватися законів

Правильніше: закон велить (наказує), щоб…

Правильніше: у законі сказано

Правильніше: жити за новими законами

Правильніше: оминаючи закон

Замініть нехарактерний для української мови канцеляризм в порушення (чого), якщо мовиться про дію всупереч наказу, закону і т. ін., на стилістично кращий варіант: порушуючи (що), з порушенням (чого).

 

Правильніше: Стоятиму на засадах закону та моралі

Правильніше: набути законної сили (сили закону); стати правосильним

Правильніше: силою закону; на підставі закону

Правильніше: усупереч закону

Правильніше: набирати законної сили

Правильніше: припинити (зупинити) дію закону

Правильніше: ламати закони

Правильніше: ламати право (присягу, віру, слово)

Правильніше: драконівський закон

Правильніше: основний закон

Правильніше: зведення законів

Правильніше: чинний закон

Правильніше: зламати віру (закон)

Правильніше: закон набрав (набув) чинності (сили)

Правильніше: закон на боці позивача

Правильніше: закон набув чинності

Правильніше: з дурнем і в ступі не справишся

Правильніше: зробити (проголосити) закон нечинним; скасувати закон

Правильніше: мати законну силу (силу закону); бути чинним

1. Приймати до уваги чи брати до уваги?
Нормативними в нашому мовленні є вислови брати участь, брати до уваги, брати до відома, брати до серця. Наприклад: «- Марійко, – звернувся ласкаво Василь до зажуреної дівчини, – не бери всього так близько до серця» (Іван Цюпа), «Майор сам брав участь у штурмі висоти, і його легко поранило» (Олесь Гончар), «Директор школи брав до відома повідомлення класних керівників» (з газети), «Не треба брати це до уваги» (з живих уст).
Словосполучення приймати участь, приймати до уваги (до відома, до серця) в літературній мові вважаються за помилкові.
2. Увагу відволікають чи відвертають?
а) Ось думка мовознавця Святослава Караванського:
– Чому увагу треба відволікати? Хіба це відповідає українській виразотворчій практиці? Ми звертаємо увагу на щось, привертаємо увагу до чогось, то чому маємо відволікати увагу, коли відповідно до нашого слововжитку найпростіше відвертати увагу? Якщо в побуті й голові стало фігурує вираз отвлекать внимание, то його найлегше висловити як відволікати увагу. Але звучатиме цей вираз не по-українськи, а «по-украінскі».
б) Лексеми відвертати, відвернути часто вживають у розумінні «спрямовувати чиюсь діяльність, думку, увагу тощо в інший бік». «Щоб відвернути увагу від настирливих думок, давав волю фантазії» (Олександр Ільченко). Дієслова відволікати, відволікти виступають переважно в прямому значенні – «відтягати», «відтягнути». Приміром: «Я вже живосилом одволокла Катрю од хатніх дверей» (Марко Вовчок). У розумінні «відвертати, відвернути увагу» їх використовують зрідка, тому недоречно застосовувати лише ці слова: відволікати від справи, відволікати від пошуків, не відволікайте мене, треба відволікти й заспокоїти її.
Вживання зворотних дієслів відволікатися, відволіктися в такому значенні теж не завжди вмотивоване: не час відволікатися на спогади, відволікатися від діла, відволікатися від думок (краще відриватися, відвертати свою увагу і т. ін.).
3. Чи можна паралельно з висловом брати участь уживати приймати участь?
З погляду сучасної літературної мови годиться користуватися тільки словосполученням брати участь. Звороти приймати участь, приймати до уваги (до відома, до серця) вважаються за помилкові. Щоб вони стали нормативними, потрібно дієслово приймати замінити на брати (брати до уваги). Негаразд буде по-українському сказати прийняти пропозицію, треба: схвалити пропозицію, якщо присутні на зборах поставилися до запропонованого прихильно, й ухвалити пропозицію, коли вона стала резолюцією зібрання. Узагалі, замість вислову прийняти постанову краще вживати дієслова ухвалити або постановити. Так само ухвалити закон.
Слово приймати на місці там, де воно передає зміст одержувати, брати («Хліб святий приймаємо, а вас послухаємо» – Григорій Квітка-Основ'яненко), зараховувати до установи, закладу, організації («Прийняли його в «Молоду гвардію» одним з перших» – з газети), забирати щось звідкись («Прийняла зі столу посуд» – з журналу), давати комусь притулок, пригощати («Прийняв його Бородай на зиму за харч та одежу» – Панас Мирний) тощо.

Правильніше: змінено закон

Правильніше: набрав чинності закон

«Слово шахтаря — нерушиме», — читаємо в газеті, але трохи згодом у цій же газеті бачимо: «Слово робітника — тверде, непорушне слово», — після чого й виникає питання: чи є якась різниця між словами нерушимий і непорушний?
Значеннєвої різниці між цими прикметниками в таких і подібних контекстах нема ніякої, обидва вони відповідають російським словам нерушимый, незыблемый, ненарушаемыи, непреложный; синонімом до них є прикметник незламний: «Слово, дане залізничниками, — тверде і незламне» («Радянська Україна»). Проте морфологічна різниця між першими словами є велика. Прикметник нерушимий виник із частки не й російського дієслова рушить, що означає по-українському «руйнувати, розвалювати, валити»; а прикметник непорушний — із частки не й українського дієслова порушувати, маючи означення «той, якого не зламати, не можна від нього відступитися»: «Стою — мов скеля непорушний» (П. Тичина). З цього видно, що треба користуватись тільки прикметником непорушний.
Але є й українське слово нерушимий, що походить від частки не й українського дієслова рушити в розумінні «чіпати, займати»: «Що діди та батьки кров'ю здобули, те нерушиме» (М. Коцюбинський). Між цим прикметником і наведеним у першій фразі є певна не тільки морфологічна різниця, а й значеннєва: тут він є відповідник до російського неприкосновенный.
Інколи плутають прикметники непорушний і нерухомий у значенні російського неподвижный і не знають, якого з них краще вжити: непорушна тиша чи нерухома, нерухомий погляд чи непорушний?
Прикметник нерухомий означає «той, що не рухається, перебуває в стані спокою»: «Обомліла й заніміла, нерухома стала» (П. Куліш); «А мати стояла на місці нерухома, дивилась синові вслід» (А. Головко); прикметник непорушний, крім згаданих вище значень, указує на те, що не можна чогось порушити: «Скелі стояли непорушні над водою» (Словник Б. Грінченка).
Отож, слід казати непорушна тиша, непорушний закон, але — нерухомий погляд, нерухоме майно тощо.

Правильніше: (прикладу, закону)
наслідувати приклад
дотримуватися закону
Необхідно наслідувати його приклад у дотриманні закону.

Правильніше: Порушення чинних законів

Правильніше: Змінено закон

Правильніше: Підпорядковується законам

Правильніше: Закон переміг

Правильніше: Закон має додатки

Правильніше: З погляду права