ЗАЗНАВАТИ — СЛОВОВЖИВАННЯ

Правильніше: зазнавати поразки

Правильніше: поневірятися; бідувати; поневірянь (злигоднів) зазнавати

Правильніше: зазнавати втрат (збитків); утрачатися; мати збитки (втрати)

Правильніше: зазнавати поневірянь; поневірятися

Правильніше: мати (відчувати) насолоду (приємність, втіху); зазнавати насолоди; тішитися; втішатися; радіти серцем

Правильніше: зазнавати збитків (втрат); мати збитки (втрати)

Правильніше: сісти в калюжу

Правильніше: пробувати кислиць

Правильніше: дістати носа

Правильніше: лопнути, як мильна булька (бульбашка, банька); лопнути, як обруч на діжці

Правильніше: тліти серцем (душею)

Правильніше: нести тягар у серці

Правильніше: поневірятися

Перевірте вживання дієслова піддаватися і в разі потреби замініть:

зазнавати — пізнавати на власному досвіді, переживати що-небудь;

наражатися — учинками, діями ставити себе під загрозу;

підпадати — зазнавати дії чого-небудь.

АЛЕ:

піддаватися — поступаючись перед чим-небудь, відмовлятися від якихось поглядів, переконань; відступаючи під натиском противника, давати можливість схопити себе, оволодіти собою.

Я не буду піддаватися на їхню підмову.

Не можна піддаватися у чесному двобої.

Перевірте вживання дієслова одержувати, отримувати і в разі потреби замініть: здобувати; діставати; набувати; зазнавати.

АЛЕ:

отримувати листа; одержувати гроші.

Найчастіше вживається з іменниками поразка, крах, лихо, горе, нещастя в значенні «пізнавати на власному досвіді, переживати щось, стикатися з чимось» (зазнавати поразки, краху, лиха, горя, нещастя). Наприклад:

А безрідній сиротині —
що калині при долині,
між чужих людей зростать —
тільки лиха зазнавать,
(Н. Забіла.)

«— Дочко моя, сядь у вишневому садочку та вишивай рушники. Нехай я одна зазнаю горя. Коли б хоч ти була щасливіша од мене». (І. Нечуй-Левицький.) «Всі ці дні, що він [капітан] уже вдома, мати тільки ним і живе, ласка її невичерпна, але іноді йому здається, що й рідній матері він був дорожчий отой — морський, буряний, той, що долав урагани, зазнавав небезпек, викликав тривогу за себе, а не цей безкрилий, тихий, домашній…» (О. Гончар.)
Вживаючись здебільшого з абстрактними іменниками негативного плану, дієслово зазнавати інколи може поєднуватися і з іменниками, що мають позитивне значення (радість, щастя та ін.). «Серце зраділо й заграло. Вже давно Єремія не зазнавав такої радості, такого спокою, який тепер злинув на його несподівано, неначе з рожевого неба, з цвіту троянд та з подиху весни». (І. Нечуй-Левицький.) «Але ж веде [мотоцикла] — такого водія пошукати! Вперше зазнає Тоня такої швидкості, такої бурхливої їзди з перешкодами…» (О. Гончар.)
Крім зазнавати, з абстрактними іменниками синонімічного ряду лихо, горе, нещастя, біда може виступати дієслово спіткати, наприклад: «Жінка зазнала горя» — «Жінку спіткало горе». «Далі уже і робота хатня, легше б було, та мене лихо спіткало». (Панас Мирний.)
Поширена стилістична помилка полягає в тому, що в усному мовленні нерідко замість зазнавати з іменниками поразка, лихо та іншими такого плану вживають слово терпіти.
У значенні «стійко, без нарікань зносити фізичні або моральні страждання», «витримувати» слово терпіти цілком закономірно широко вживають і в усному, і в писемному мовленні.

Отак-то я тепер терплю
Та смерть із степу виглядаю.
А за що, їй-богу, не знаю!
(Т. Шевченко.)

«Боліла рана страшенно, але хворий терпів мовчки, нікому не скаржився».
У слів терпіти і зазнавати є й граматичні відмінності. Перше з них може вживатися з додатком у знахідному відмінку (терпіти біль) або без нього; друге — тільки з додатком у родовому відмінку (зазнавати — ч о г о?).
Отже, в сучасній українській літературній мові в словосполученні з іменниками поразка, крах, лихо, горе, нещастя вживати дієслово терпіти не варто.

Правильніше: зазнавати поразки

З іменниками поразка, крах, лихо, горе, нещастя, небезпека в розумінні «пізнавати на власному досвіді, переживати щось, стикатися з чимось». Наприклад: «Усі ці дні, що він (капітан) уже вдома, мати тільки ним і живе, ласка її невичерпна, але іноді йому здається, що й рідній матері він був дорожчий отой – морський, буряний, той, що долав урагани, зазнавав небезпек, викликав тривогу за себе, а не цей безкрилий, тихий, домашній...» (Олесь Гончар). Уживаючись переважно з абстрактними іменниками, котрі передають негативний зміст, це дієслово може часом поєднуватися з лексемами, що мають позитивне значення. «Вже давно Єремія не зазнавав такої радості, такого спокою, який тепер злинув... неначе з рожевого неба, з цвіту троянд та подиху весни» (Іван Нечуй-Левицький). Зазнавати розкошів, зазнавати щастя. Крім зазнавати, з абстрактними іменниками синонімічного ряду лихо, горе, біда, нещастя може сполучатися дієслово спіткати. Скажімо, родина зазнала горя – родину спіткало горе. «Далі уже і робота хатня, легше б було, та мене лихо спіткало». (Панас Мирний).
Поширена стилістична помилка полягає в тому, що в усному мовленні та на письмі замість зазнавати з іменниками поразка, лихо, біда, нещастя й іншими такого плану вживають дієслово терпіти. Треба: не терпіти крах, а зазнавати краху (невдачі, провалу, катастрофи в якійсь справі), не терпіти поразку, а зазнавати поразки. Зате в значенні «стійко, без нарікань переносити фізичні або моральні страждання; витримувати» воно цілком доречне. «Краще кривду вже терпіти, ніж самим її чинити. А ще краще, пане-брате, ні чинить, ні зазнавати» (Борис Грінченко).
Дієслову терпіти (потерпіти) інколи надають більшого функціонального навантаження, ніж те випливає з мовної традиції: «Київ дуже потерпів від німецько-фашистських загарбників». Але ж ця лексема лише означає «виявляти терпіння протягом певного часу», напр.: «Потерпіть, мамо, ще трохи» (Панас Мирний). Відповідно до російського потерпеть у розумінні «зазнати лиха, мук» уживається українське постраждати. Отже, його і треба застосувати в цьому випадку: «Київ дуже постраждав від німецько-фашистських загарбників».
У лексем терпіти і зазнавати є й граматичні відмінності. Перша з них може виступати з додатком у знахідному відмінку (терпіти біль) або без нього; друга – тільки з додатком у родовому відмінку (зазнавати – чого?).

Дієслову терпіти (потерпіти) надають іноді більшого функціонального значення, ніж те випливає з мовної традиції: «Україна дуже потерпіла під час німецько-фашистської навали». А тим часом це дієслово означає лиш «виявити терпіння протягом певного часу»: «Поживемо ще, потерпимо ще за гріхи наші на сім світі» (Г. Квітка-Основ'яненко); «Потерпіть, мамо, ще трохи» (Панас Мирний). Як відповідники до російського дієслова потерпеть у значенні «зазнати болю, страждання, муки» є такі слова в українській мові: страждати (постраждати) («Мій дорогий, коли б ти знав, як тяжко мені, що ти за мене постраждав». — Леся Українка), зазнавати (зазнати) («Наші діди зазнали біди, наші внуки зазнають муки». — М. Номис; «Багато горя зазнала моя Саша, а тут іще я роблю їй боляче». — А. Шиян). Цих дієслів і треба додержуватись залежно від тексту: «Україна дуже постраждала під час німецько-фашистської навали».

Правильніше: горб тріщить у когось

Правильніше: усі шишки летять на кого; усі шишки падають на голову чию

Правильніше: Зазнають смертельної небезпеки