ЗАДАВАЙ — СЛОВОВЖИВАННЯ

Правильніше: витинати (давати, задавати) хропака

Правильніше: ставити запитання; запитувати, питати

Перевірте вживання дієслова налаштовувати і в разі потреби замініть:

настроювати — налагоджувати, регулювати, робити придатним для роботи; припасовувати якусь систему (програмне забезпечення, прилад, пристрій тощо) до потреб користувача;

встановлювати, задавати — надавати певному параметру конкретного значення.

АЛЕ:

налаштовувати — готувати що-небудь, виконувати початкову підготовку системи до роботи.

Для з’єднання з мережею налаштуйте маршрутизатор (користувач уперше готує систему до подальшого використання).

Так, є. Перше з них уживаємо тоді, коли йдеться про якусь справу, проблему, що потребує розв'язання чи дослідження; пункт документа, порядку денного. Найчастіше воно виступає у сполученні з дієсловом порушувати, рідше – ставити, висувати (в значенні «пропонувати для обговорення, вивчення»). Але заміну порушувати на піднімати («Доповідач піднімав важливі питання...») в сучасній літературній мові сприймають як стилістично невдалу.
У граматичній термінології також уживається питання, а не запитання. Знак питання, а не знак запитання, питальне речення, а не запитальне.
Запитання – це звернення до кого-небудь, щоб з'ясувати щось; вимога, прохання з приводу чогось; запит. «Несподіване запитання Богдана збентежило Гордія» (Дмитро Ткач). Кореспонденція на пошту надходить «до вимоги» її адресатом, або до запитання.
Запитанням може бути і звернення, яке не потребує відповіді. То так зване риторичне запитання – прийом красномовства, художній засіб образної мови.
Не можна поєднувати іменник запитання з дієсловом задавати, для цього є більш прийнятне ставити: «Капітан сміється, а Ліна Яцуба, не зводячи з нього своїх серйозних очей, ставить йому своє запитання» (Олесь Гончар). У значенні «звернення, що потребує відповіді» не слід уживати замість запитання слово питання, бо це суперечить мовним нормам.

Щоб не було плутанини у вживанні цих дієслів, запам'ятайте їхні значення. Завдавати – робити комусь щось неприємне; заподіювати. Сполучається здебільшого з іменниками, які передають негативний зміст: завдавати болю, втрат, жалю, клопоту, мороки, мук, неприємності, нудьги, образи, страждань, поразки, прикрості, скорботи, смутку, страху, суму, тортур, туги, удару, шкоди і т. ін. Наприклад: «Зчорнілий, спалений посухою степ ще більшої туги, ще гіршої нудьги завдає чумакові» (Михайло Коцюбинський), «Танк Шашла, напевно, був останнім у групі військ, які, завдаючи німцям великих втрат, відходили на схід» (Юрій Збанацький). Зі словами позитивного плану поєднується зрідка: завдавати втіхи. Уживається також у розумінні «допомогти комусь підняти тягар на плечі, спину; піддати». « – От завдай мені, сину, на плечі тую в'язку» (Іван Франко). Або в значенні «додаючи якийсь продукт, готувати тісто, ряжанку і т. ін.». «Жінки тим часом обдивлялися запаси, дивувалися хлібові святому, що він у Олени Іванівни завжди і пухкий, і високий; розпитувалися – у кого брали борошно, як учиняли, чим завдавали» (Панас Мирний).
Задавати. Основне значення – пропонувати, давати щось для виконання, розв'язання або відповіді; показувати приклад». «Коли учитель нам задає урок на завтра, я тихесенько з-під парти витягаю маленьку книжечку» (Павло Тичина), «Загрібний, той, що сидить ближче до корми, задає тон усій команді» (Вадим Собко). Задати жару, завдання, задачу, перцю, прочухана, тон, урок, хропака, чосу.