ЖАХИ — СЛОВОВЖИВАННЯ

Правильніше: страхіття війни

Правильніше: страхіття війни

Правильніше: Страхіття війни

Правильніше: сповнювати (сповняти) жахом кого; завдавати (нагонити) жаху кому; жахати кого

Правильніше: завдавати жаху; уселяти (наганяти) жах

Правильніше: Сповнювати жахом

Правильніше: який жах! яке страхіття!

Правильніше: жах

Правильніше: жахатися

Правильніше: повнити жахом

Правильніше: завдати страху (жаху)

Правильніше: жах, страх, ляк, острах; жахіття

Правильніше: заморозити кров у жилах

Є слова, що їх здавна повелося вживати тільки в однині. До них належать переважно ті, які позначають людські емоції: любов, кохання, тугу, смуток, сум тощо. Адже не кажемо: «Петренко відзначався любовами до багатьох людей» або «Щеміло серце від великих смутків». Виняток становить хіба що іменник страх (у Марка Вовчка знаходимо: «Не нагадуй про страхи – поминули вони»).
Слово жах означає «надзвичайний страх»: «Тоді латинців жах напав» (Іван Котляревський). А страхіття передає зміст «чудовисько, потвора, яка наганяє страх на людей». Нерідко воно є синонімом іменника жах, який у множині не виступає. Тому відповідно до російського звороту ужасы войны треба писати страхіття війни, а не жахи війни (так кажуть ті, хто не в ладах з українською мовою).

Коли в одному художньому творі я прочитав фразу «Цілу ніч його переслідували всякі жахи», я відчув ніяковість, подібну до тої, що зазнає росіянин, коли хтось серйозно каже по-російському не люди, а человеки. Є слова, що їх здавна повелося вживати тільки в однині; до них належать переважно ті, які позначають людські емоції: любов, кохання, тугу, сум, смуток тощо. Не кажем-бо: «Він визначався любовами до багатьох людей» або «Нас охопили великі суми». Виняток становить хіба що іменник страх, бо в Марка Вовчка знаходимо: «Не нагадуй про страхи: поминулися вони».
Слово жах означає «надзвичайний страх»: «Тоді латинців жах напав: утратили і дух, і силу, побігли, хто куди попав» (І. Котляревський); «Обгорнений невимовним жахом, утикає хлопець голову під подушку» (М. Коцюбинський),
Слово страхіття означає в українській мові «чудовисько або потвора, що наганяє страх на людей» («І напевно ви почули б миттю про Ясюню, жваву та метку, як вона прогнала те страхіття, що дітей ляка на бережку». — Н. Забіла); часто це слово, надто в множині, виступає як синонім іменника жах («Поки поштаря виглядаєш, чого не передумаєш, яких страхіть не намалюєш собі». — І. Муратов). Тим-то й Українсько-російський словник АН УРСР наводить як відповідник до російського вислову «ужасы войны» — «страхіття війни», а не «жахи війни», як то необачно написав автор художнього твору.
На підтвердження сказаного вище можна навести ще фразу з журналу «Комуніст України»: «Син кріпака, Шевченко рано пізнав усі страхіття підневільного життя, життя напівраба». Не треба визначатись особливо тонким чуттям мови, щоб відчувати, яким фальшивим у цій фразі було б «жахи підневільного життя»...

Правильніше: жах

Правильніше: жах

Правильніше: Жахнулися